Воїни "Русского мира" у Дебальцеве з криками "Аллах Акбар" захопили місцевий відділ міліції.
Годину тому - залізничний вокзал.
Коридор, яким виходили хлопці, вже закрився.
Хто вийшов? Хто залишився?
Отримати відповіді на ці важкі запитання для мене зараз важливіше, ніж дізнатися, утримаємо ми Дебальцеве або не втримаємо. До сьогоднішнього ранку не знав про долю цих людей, з якими часто ночував, як кажуть, під одним дахом, в Дебальцеве. Тепер і даху-то немає: на їхню позицію сепаратисти били з усіх типів знарядь - від мінометів до САУ та РСЗВ "Ураган".
"Маклауд" і Толя Адамовський. Вони до останнього залишалися на позиції. Зв'язку з ними не було. Сьогодні вночі стали виходити з міста колоною, на "Урал" та "БТРах". Прикривали собою "трьохсотих", поранених було дуже багато. Розвідка змогла визначити відносно безпечний канал виходу. Хлопці розбилися на групи. Група "Маклауда" йшла другою. Толя - за ними. Нарвалися на засідку. У бою втратили багато техніки. Але змогли вирватися. "Маклауд" отримав поранення. Зараз він у госпіталі, в Артемівську. Що з Толею, вдалося з'ясувати лише зараз. Він зумів вивести групу з семи осіб. Я знаю, що ці люди билися до кінця. Їм не можна було здаватися.
"Маклауд" під прикриттям працював під носом у Гиркина в Слов'янську і з'ясував кількісний склад угруповання бойовиків. Толя Адамовський ледь не загинув на Майдані. Двадцятого лютого 2014 кулею снайпера йому вибило руку, і зараз він, як кіношний термінатор, воює з металевою кісткою під шкірою і м'язами. Толине життя крутіше як страшніше кіно. Але, при цьому, я не бачив на фронті людину добрішою, ніж він.
Толя, "Маклауд", ви живі, це головне. Я пишаюся, що маю честь знати вас, - пише Андрій Цапліенко.
