Червонопрапорний Чорноморський
Крим — це в першу чергу флот. У XVIII столітті російського Криму ще як такого не було, а російський Чорноморський флот вже існував. Природно, що повернення півострова дозволило зміцнити Севастополь як нову головну базу ЧФ. Їй, нагадаємо, мало не став Новоросійськ, на рубежі 2000-х та 2010-х років, але він гідромеорологічними умовами істотно поступається Севастополю.
Як раз корабельний склад ЧФ оновився не сильно. Флот за два роки отримав два малих ракетних корабля проекту 21631 ("Серпухов" і "Зелений Діл"), а також підводні човни нової будівлі проекту 636.3 "Новоросійськ" і "Ростов-на-Дону". Ще два підводні човни ("Старий Оскол" і "Краснодар") в даний момент проходять випробування на Північному флоті, всього таких субмарин на ЧФ буде шість.
Буквально днями ВМФ офіційно переданий головний фрегат проекту 11356 "Адмірал Григорович", який зараз знаходиться на Балтиці і скоро відправиться до місця служби — в 30-ю дивізію надводних кораблів ЧФ, місто Севастополь.
Міноборони замовило шість фрегатів цього типу для ЧФ, однак поки вдається побудувати тільки три (за планом — все до кінця 2016 року). Друга трійка залишилася без українських газових турбін і, можливо, буде добудована в інтересах Індії: там же є шість фрегатів типу Talwar, на основі яких і був створений цей проект. Так що питання з великими кораблями для Чорного моря ще не закрито.
Сама дивізія (а точніше, її 11-я бригада) бачила й кращі часи. Крім флагмана ЧФ (ракетного крейсера "Москва"), туди входять сторожові кораблі "Сметливий", "Допитливий" і "Ладний". Великий протичовновий корабель "Керч" збиралися модернізувати, проте після пожежі в машинному відділенні в листопаді 2014 року корабель вирішено вивести з бойового складу і розгорнути на ньому плавучий командний пункт у Севастополі.
У небі над яйлою
Морська авіація ЧФ довгі роки була єдиним компонентом російської повітряної мощі в Криму. Це 43-й морський штурмовий авіаполк на Су-24 та Су-24МР (до 2014 року в Гвардійському, тепер на аеродромі Новофедорівка в Саки, переозброюється на нові багатофункціональні винищувачі Су-30СМ), а також 318-й змішаний авіаполк в Качі, куди включені патрульні літаки Бе-12, транспортники Ан-26 і вертольоти Ка-27 та Мі-8.
Однак після приєднання Криму там розгорнули і з'єднання ВПС ("зелених", як виражаються флотські авіатори). Ці сили зведені у 27-ю змішану авиадивизию та організаційно складаються з трьох полків.
На аеродромі Гвардійське під Сімферополем, звідки "виселили" морську авіацію, розгорнутий 37-й змішаний авіаполк з двох ескадрилій. Першу складають фронтові бомбардувальники Су-24М, передані з перевооруженного на Су-34 559-го бомбардувального авіаполку, що базується в Морозовске Ростовської області. Друга, на штурмовиках Су-25СМ, виділена з 368-го штурмового авіаполку (Буденновск).
38-й винищувальний авіаполк сидить на Бельбеку — традиційної базі кримських перехоплювачів ППО з радянських часів. У складі полку — дві ескадрильї, оснащені Су-27П, Су-27УБ, Су-27СМ і Су-30М2. Літаки збиралися з декількох сполук, зокрема з переозброення на Су-35С 22-го і 23-го авіаполків на Далекому Сході, а також з 3-го авіаполку (Кримськ).
Всупереч нещодавно усталеним правилом відомості армійської авіації в окремі бригади, в Криму "зелені" винтокрили зібрані в 39-му вертолітному полку, приписанном до тієї ж 27-ї дивізії і розгорнутому на аеродромі Джанкой. Це мінімум три ескадрильї, у тому числі на Ка-52, Мі-35М, Мі-28Н, Мі-8АМТШ. Також є кілька Мі-26. Цей полк цілком тягне на авіабригаду, так що у подальшому можливі зміни.
ППО Криму посилили двома зенітними ракетними полицями, оснащені системами С-300ПМ: 12-ї розгорнуто в Севастополі (це колишня українська 174-а зенітна ракетна бригада), а 18-й (колишній український 50-й зенітний ракетний полк з Феодосії) — в глибині півострова. Полкам додані для самооборони зенітні ракетно-гарматні комплекси «Панцир-С».
На древній землі
У зв'язку з особливостями угоди 1997 року, в Криму Росія містила тільки частини і з'єднання, що відносяться до флоту. Тому основним наземним компонентом була і залишається 810-та бригада морської піхоти Чорноморського флоту, одне з ключових дійових осіб подій лютого 2014 року. Їй надано 1096-й зенітний ракетний полк на комплексах "Оса-АКМ".
810-ю бригаду доповнює окремий 501-й батальйон у Феодосії, в який звели колишні українські 1-ї та 501-й батальйони морської піхоти.
Однак сухопутна угруповання морською піхотою тепер не обмежується. В районі Перевального базується 126-я бригада берегової оборони. Це колишня українська 36-а окрема механізована бригада військ берегової оборони, отримала нову техніку, в тому числі танки Т-72Б3 (старі танки Т-80БВ були повернуті Україні).
Засоби посилення представлені 8-м артилерійським полком, колишньої 406-ї Сімферопольської артгруппой ВМС України. Полк оснащений буксируемими 152-мм гаубицями "Мста-Б", РСЗВ "Торнадо-Г" (модернізований "Град") і протитанковими ракетними комплексами "Хризантема-С".
У Криму також сформовані і продовжують формуватися нові сполуки. Так, в Севастополі створено 127-а окрема бригада розвідки.
В Джанкої, де тепер сидять вертольоти армійської авіації, буде відтворено 97-ї десантно-штурмовий полк 7-ї ("новоросійської") дивізії ВДВ. Це відбудеться після 2020 року, а в 2017-2018 роках там розгорнуто десантно-штурмовий батальйон. Поки в Джанкої чергують по ротації батальйонні тактичні групи з'єднань ВДВ з «материкової» Росії. Зараз там — «іванівці» з 98-ї дивізії, і буквально днями їх повинні змінити військовослужбовці 11-ї десантно-штурмової бригади з Улан-Уде.
На базі переданих підрозділів 11-ї берегової ракетно-артилерійської бригади (з Анапи) сформована окрема 15-я бригада, на озброєнні якої є протикорабельні ракетні комплекси "Бастіон" і "Бал". Крім того, расконсервирован об'єкт "Сотка": установки ракетного комплексу "Скеля" (ракети 3М44 "Прогрес") в районі селища Резервне.
Крім цього, в Криму дислокується цілий ряд підрозділів забезпечення, включаючи інженерні частини, частини хімзахисту та матеріально-технічного забезпечення, а також полк радіоелектронної боротьби.
Стороннім вхід заборонено
Говорячи про нарощування російського угруповання в Криму, не можна не відзначити, що воно носило характер "зростання з нуля". Угоди про розподіл Чорноморського флоту від 1997 року істотно обмежували російських військових на території півострова. Тому в даний момент мало б сенс вести мову не про форсованої мілітаризації Криму, а про формування повноцінного міжвидового угруповання сил, збалансованого по своїм можливостям і оснащена новітньою технікою (що за угодою 1997 року теж практично виключалося — вимагало згоди Києва).
Особливості географічного положення Криму, зокрема його полуексклавность, а також домінуюча позиція "непотоплюваного авіаносця" Чорного моря — диктують обрану російським керівництвом форму угруповання. Перед нами спроба зобразити варіацію на тему Калінінградського оборонного району, ще одного до зубів озброєного "осиного гнізда" в стороні від "материкової" Росії.
Коли американські генерали кажуть, що Росія створила в Криму і в Калінінграді так звані зони блокованого доступу (Anti-access/Area Denial, A2/AD), то вони мають на увазі саме це: потужне угруповання ударних і оборонних озброєнь, здатних в комплексі тримати на відстані від периметра району морські, повітряні і наземні сили потенційного супротивника.
Крим з його "Бастіонами" і посиленою ППО непогано відповідає цим вимогам, а географія, перетворює півострів практично у острів, висуває вимоги в першу чергу до протидесантної оборони узбережжя, а також до захисту від повітряних десантів.
