Пам'ятник Тарасові Шевченку в Каневі «Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, Було чути, Як реве ревучий» Тарас Шевченко «Заповіт» Великий український поет Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі і був похований на Смоленському кладовищі. Провести в останній шлях Кобзаря прийшли письменники Достоєвський , Лєсков , Салтиков-Щедрін , Тургенєв , Некрасов , представники української, польської, грецької громад Санкт-Петербурга. Перед смертю «великий Кобзар» заповідав поховати його на Україні, в Каневі. Незабаром його друзі — художник Григорій Честахівський, а також брати-літератори Михайло та Олександр Лазаревські вирішили виконати останню волю поета. Незабаром до могили Кобзаря почали стікатися українські паломники, а Чернечая гора отримала назву Тарасовою. 1925 року могила поета стала частиною Канівського музею-заповідника, а через 14 років там було відкрито пам'ятник роботи скульптора Матвія Манізера. Сучасного вигляду меморіал набув 18 червня 1939 року, коли на могилі Кобзаря був встановлений бронзовий пам'ятник, а незабаром і споруджений літературно-меморіальний музей. Сьогодні музейна колекція нараховує понад 20 тисяч унікальних експонатів, серед яких меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його книг, цінні архівні документи, фото– і кіноматеріали, аудіо– та відеозаписи виступів знаменитих бандуристів і кобзарів. При заповіднику функціонують картинна галерея та наукова бібліотека.
