Чи можливий в Україні Третій Майдан і кому до снаги очолити його

Після приборкання і фактичної дискредитації "Правого сектора" про загрозу для влади Петра Порошенка з боку приватних армій олігархів і добровольчих батальйонів стали говорити дещо менше.

Однак найближче оточення президента, в першу чергу глава СБУ Василь Грицак і генпрокурор Юрій Луценко, продовжують підживлювати страхи Порошенка щодо третього Майдану і можливого збройного перевороту. За наявною інформацією, президент досить серйозно сприймає загрозу захоплення влади силовим шляхом з боку політичних опонентів.

У приватних бесідах іноземні дипломати відзначають, що Петро Порошенко в розмовах із західними політиками продовжує повторювати, що постмайданної архітектурі загрожують шалені радикали і представники добровольчих батальйонів, які мають бойовий досвід і доступ до незаконної зброї на чорному ринку. Якщо врахувати погіршення соціально-економічної ситуації, кабальні тарифи і прогнозована затяжна парламентська криза, то цілком ймовірно, що розмови про можливе силове захоплення влади мають підстави, а можлива ескалація бойових дій на Донбасі лише підвищує такі ризики.

Поточна ситуація на лінії зіткнення, а також підживлення Росією незаконних ДНР/ЛНР технікою і живою силою свідчать про те, що Кремль має намір примусити Київ виконувати Мінські угоди, виходячи з власних інтересів. А це можливо тільки при зміні позиції Заходу в результаті геополітичного консенсусу з Кремлем. Або ж у випадку заподіяння тяжкого ураження ЗСУ проросійськими бойовиками з подальшим встановленням контролю над адміністративними кордонами Луганської та Донецької областей. Це в свою чергу може призвести до великих хвилювань і викликати обурення в суспільстві, з непередбачуваними наслідками. Однак цілком зрозуміло, що в разі початку масових заворушень у Києві та інших містах України змусити армію та Нацгвардію розгорнути багнети проти своїх громадян буде практично неможливо.

Після турецьких подій різні експерти, коментатори та політики стали вказувати на те, що в Україні вже створені всі умови для зміни влади силовим шляхом. Якщо коротко, то сьогодні в нашій країні виникла класична революційна ситуація. Низи вже об'єктивно не в змозі продовжувати жити по-старому, а правлячий клас настільки увійшов у смак життя по-новому, що просто не зацікавлений виконувати вимоги Євромайдану.

Іншими словами, насуваються неминучі зміни, але їх форма досі не визначена і багато в чому буде залежати не тільки від кон'юнктури, але і лідерів. У разі силового сценарію нові ватажки, швидше за все, просто захоплять владу під прикриттям гасел боротьби з корупцією, олігархатом або ж просто під приводом досягнення миру в країні.

Донедавне обговорення ймовірності силового захоплення влади носили закритий, аналітичний характер і в ЗМІ практично не виявлялися. Проте в кінці липня народний депутат від БПП Сергій Лещенко підірвав інформаційний простір країни своєю заявою про те, що глава МВС Арсен Аваков володіє всіма силовими інструментами, щоб здійснити державний переворот. У свою чергу позафракційний депутат Володимир Парасюк заявив, що реальною силою, здатною захопити владу в країні, є парамилитарна структура "Азов" на чолі з народним депутатом Андрієм Билецким.

Політичний альянс Аваков-Білецький

В експертному співтоваристві активно циркулює інформація, що вуличну підтримку потенційного бунту можуть забезпечити в "Азові", а силову і легальну структури МВС Арсена Авакова. Окремо ці групи впливу не можуть вплинути на розвиток ситуації в країні, але от в синергії – цілком.

Те, що Арсен Аваков наглухо замкнув на себе все управління в МВС, дуже дратує найближче оточення президента і самого Петра Олексійовича. Банкова ніяк не може вплинути на кадрові рішення і політику найвпливовішого силового відомства. Тим більше що останні ініціативи Авакова, спрямовані на скорочення кількості генералітету, в президентській канцелярії визнали спробою цементування впливу Авакова у МВС. На Банковій поповзли чутки, що він хоче створити лояльну генеральську вертикаль для "подальших політичних маневрів", під якими мають на увазі також силовий сценарій захоплення влади. Згідно з планом, який міністр представив у себе в Facebook, за всіма воєнізованим та правоохоронним формуванням, що входять до сфери управління МВС, пропонується провести скорочення близько сотні генеральських посад - з 194 до 95.

Разом з тим Аваков і Білецький заперечують і вважають надуманими звинувачення в тому, що вони розглядають військовий переворот як спосіб отримання влади. Андрій Білецький заявив, що "Азов" буде боротися за владу виключно з допомогою інструментів виборів, а не сили. Однак вкрай самостійні дії Арсена Авакова на посаді міністра і провокативна поведінка "Азова" з його маршами і радикальними заявами розбурхують президента і дають всі підстави для інших силових структур, зокрема СБУ – діяти жорстко і на випередження. Як приклад можна привести операцію СБУ з подальшим розстрілом "азовців", які брали участь у нападі на інкасаторський автомобіль під Запоріжжям.

Тому не виключено, що тема можливого військового перевороту буде використана президентом в цілях політичної конкуренції як привід не тільки для початку "зачистки" "Азова", але і для упокорення політичних амбіцій самого Авакова. До речі, варто нагадати, що Петро Олексійович на зустрічі з військовими в місті Броди минулого тижня вперше заговорив про можливість військового положення. До цього про військове становище постійно говорили лише Олександр Турчинов і інші представники так званої "партії війни".

Надія Савченко – "чужий серед своїх"

Надія Савченко в разі некерованих вуличних протестів може істотно вплинути на баланс сил. На відміну від Авакова-Білецького, які діють раціонально і прагматично, Савченко є гравцем імпульсивним, нераціональним і вибуховим. Як сформулював проблему один з наших співрозмовників в Адміністрації президента, "все буде залежати від ситуації". Савченко може очолити будь-який протест. Умовно кажучи, сісти на БТР і поїхати на Банкову. Тим більше вона відчуває підтримку суспільства. Ця підтримка і медиавпізнаваність були створені багато в чому завдяки владі, яка тепер пожинає плоди своєї непродуманої інформаційної пропаганди".

Ще з часів Євромайдану Савченко показала себе вуличним гравцем, який не боїться йти в гущу подій. Після обміну "полонянка Путіна" стала позиціонувати себе індивідуальним політичним гравцем. Тези, які просуває Савченко в ЗМІ, є досить спірними і потрапляють під шквал критики, проте в цілому суспільство сприймає її як національного лідера з найбільшим рівнем довіри. Поки вона не володіє великими ресурсами, однак представляє великий інтерес для різних політичних інвесторів, які спробують розіграти свою карту.

Чи буде це "партія війни" або примирення і прагматики, а може антиолігархічний рух з подальшим перезапуском країни і новою Конституцією – покаже час. Але в будь-якому випадку карта Савченко буде ще розіграна, і це розуміють всі хто сидять на Печерських пагорбах.

Реванш політичних емігрантів

Багато хто з побоюванням дивляться на схід, де все ще демонструють свої амбіції "сімейні" чиновники які втекли з Януковичем. Як не згадати недавнє інтерв'ю екс-міністра внутрішніх справ часів Януковича Віталія Захарченка, в якому побіжний силовик заявив, що наведення конституційного порядку в Україні можливо тільки з допомогою силового сценарію. По ходу інтерв'ю стає ясно, що Захарченко говорить про неможливість змінити владу в Україні шляхом прямих демократичних виборів.

Якщо взяти до уваги той факт, що чиновники часів Януковича досі мають величезний вплив на політичний простір країни з допомогою фінансів, банків, ЗМІ та залеглих на дно кадрів у структурах влади, цей сценарій також не можна виключати. Тим більше що певну активність в Україні виявляють структури, наближені до Арбузова, Клименко, Азарова та іншим видним функціонерам часів Януковича.

У будь-якому випадку, якщо хтось спробує організувати в Україні антиолігархічний переворот в ім'я реформ, то для цього потрібно мати як мінімум чотири складові: харизматичного лідера, силові ресурси, підтримку вулиці і зовнішніх гравців. Ніхто з вище перерахованих політиків таким похвалитися не може, тому вони розуміють, що спроба силового перевороту при нинішніх розкладах сил і поточної ситуації в країні дорівнює самогубству. Якщо, звичайно, в гру не втручається Його Величність Випадок, і не станеться щось таке, що розбурхає суспільство, як це сталося, наприклад, після розгону студентів під час Майдану в 2013 році.

Анатолій Октисюк, старший аналітик МЦПД, спеціально для "Апострофа".