Ветерани АТО, які заблокували шляхи. Хто вони i чого вимагають?

..."Терпець урвався!", "Нi торгiвлi на кровi!" -- пiд такими гаслами розпочалась торговельна блокада окупованих територiй Луганської областi. Iде другий тиждень iз часу її старту.  Офiцiйнi заяви стають все рiзкiшими. У СБУ вже заявили, що зупинка 385 вагонiв протестувальникаими завдає країнi мiльйонних збиткiв, б'є по енергетичнiй безпецi країни. Але люди не вiдступають, пише газета Експрес, передає  ЗМІ

 Проте вiд лiнiї розмежування цю дiлянку вiдокремлюють якихось два кiлометри. Як я побачив, у руках блокадникiв є зброя. I налаштованi хлопцi вкрай рiшуче. Як усе почалось? 25 сiчня перед поїздом у складi 52 вагонiв виросли перешкоди у формi "їжакiв" та колод. Аби зупинити його, люди навiть самi лягали на рейки. Так активiсти зупинили залiзничне сполучення мiж непiдконтрольними українськiй владi територiями та Україною на одному з напрямкiв.

За декiлька днiв перекрили ще й станцiю Свiтланове, через яку, на думку активiстiв, також провадили торгiвлю з окупованими територiями.   Колишнi воїни наголошують, що це лише початок. У планах у них -- перекриття всiх залiзничних шляхопроводiв, якi ведуть до "ЛНР" та "ДНР". У далекiй перспективi -- зупинка всiх вантажних перевезень на цi територiї й автошляхами.                                     

...Отож перша моя зупинка -- Лисичанськ, де облаштовано "Штаб блокади торгiвлi з окупантами". Вiн розмiщений на краю мiста, ближче до передової.

Навколо -- зруйнованi вiйною будiвлi. Штаб -- ззовнi звичайний пострадянський готель. Довкола всi в камуфляжi. У декого помiчаю автомати Калашникова та пiстолети. Спiлкуються у штабi майже всi українською, на iм'я один до одного не звертаються -- лише позивнi. Вони -- колишнi бiйцi добровольчих батальйонiв, якi першими взяли на себе удар росiйських вiйськ у 2014 роцi.

У їдальнi ведеться запис тих, хто хоче долучитись до блокади. У сусiдньому примiщеннi облаштували справжню казарму.

"Загалом у блокадi поки що бере участь понад 50 осiб, -- розповiдає менi "Кардинал", один iз координаторiв блокади. -- Хоча така мала кiлькiсть обумовлена лише тим, що ми фiзично не можемо розмiстити всiх охочих. Нинi є вже понад 700 зареєстрованих осiб, якi хочуть до нас приєднатись. За кiлька днiв плануємо вiдкривати новi блокаднi точки -- там цi люди й будуть задiянi".

Вiн тут такий не один -- бiльшiсть тих, хто 25 сiчня кидався пiд поїзд, були саме мiсцевими, з Луганської областi.

"Метою блокади є повне звiльнення всiх наших заручникiв -- як на окупованих територiях, так i в самiй Українi, -- веде далi "Кардинал". -- Дуже багато хлопцiв наша влада просто покинула помирати в полонi в сепаратистiв. Тих же, кого не захопили на передовiй, планомiрно намагаються лiквiдувати в катiвнях СБУ та полiцiї вже тут.

Другим обов'язковим пунктом припинення блокади є закiнчення вiйни. Росiйський агресор має повнiстю вийти з наших територiй i забрати звiдси своїх "вiдпускникiв".

До того ж, як це станеться, ми вимагаємо припинення будь-яких торговельних зв'язкiв з окупантами. Ми щодня спостерiгаємо, як на окуповану територiю завозять метал, вугiлля, цигарки та горiлку. Коли це нарештi припиниться? У нас вiйна чи це просто такий бiзнес?

От доки цi пункти не будуть виконанi, нашi хлопцi стоятимуть до кiнця. "Яка б не була погода, якi б жахливi умови на нас не чекали!" ...У цей час саме оголошують, що на "редут Богдана" (так назвали тут блокпост) у Гiрському -- першу точку блокади -- вирушає нова група. Їду разом з ними.

"Редут Богдана" облаштовано просто пiд мостом на трасi Гiрське -- Первомайськ, це територiя, пiдконтрольна Українi. Хоча вже за пiвтора кiлометра вздовж колiї буде окупована територiя.

Їдемо в реанiмобiлi, який перелаштований пiд вантажне авто. Узагалi в штабi є кiлька автомобiлiв. Це власнi авто бiйцiв, як вони кажуть.

...Дорогою до Гiрського минаємо два блокпости: один -- полiцейський, другий -- Нацiональної гвардiї. Це так звана третя лiнiя оборони.

Аби потрапити на сам "редут Богдана", минаємо все мiсто Гiрське. Воно наполовину спустошене й зруйноване. Мiсцевi розповiдають, що пiсля обстрiлiв багато хто покинув свою домiвку й виїхав на спокiйнiшi територiї вглиб України.

На редутi зустрiчаю з десяток людей. Дехто з них має автоматичну зброю, в когось на поясi помiчаю кобуру з пiстолетом. Майже в кожного на руках -- мисливський нiж. Один iз бiйцiв має власний бронежилет.

Уся зброя, наголошують вони, офіційно зареєстрована.

Головні на сьогодні тут 48-річний боєць батальйону "Донбас" "Хорват" та 41-річний сержант батальйону "Донбас" Юрій "Дикий".

Перший керує групою, яка перебуває в наметі, другий -- хлопцями, які охороняють територію навколо.

"Зараз хлопці саме закінчують облаштування спальних місць в наметі, -- розповідає "Хорват". -- До того доводилось спати на голій землі"

...Заходжу в намет. Тут стоїть невеличка похідна пічка, тепло від якої поступово розходиться по всьому намету. Під однією стіною спальні місця вже майже готові -- три ряди піддонів, накритих термоплівкою та застелених карематами. Під стіною навпроти -- збиті з дощок довгий стіл та лавка. Тут -- їдальня.

"Волонтери з першого ж дня почали привозити нам їжу, теплий одяг, -- веде далі "Хорват". -- Переважно везуть сало, тушкованку, хліб, печиво та сухі набори швидкого приготування. Також чай, каву, цукор. Цим і харчуємось".

На стовпі посеред намету висить графік чергування. У ньому зазначено три пункти: вулиця, намет і дім. Перепитую -- що означає останній пункт.

"Це місцевий дідусь запропонував нам свою хату для відпочинку", -- розповідає 40-річний боєць "Пепік". Виявяляється, блокадників сприймають тут прихильно.

Більшість місцевих людей, з якими мені вдається поговорити, вітають ініціативу бійців. Вони кажуть, що втомились від війни, хочуть повернутися до мирного життя. А заради того можна іще трохи потерпіти. До намету часто приходять люди, хтось підтримує словом, хтось підвезе дров. Навіть молока домашнього якось принесли.

Поодаль на колії з темряви проступає поїзд. Той, із 52-ма вагонами, який і зупинили 25 січня.

У ньому також чергують. Проте це вже не блокувальники, а машиністи потяга. Керівництво суворо заборонило їм покидати паровоз, тож вони ночують в ньому по черзі.

"Ми геть не розуміємо, чому маємо тут стояти?! -- обурюється Мирослав, машиніст, місцевий мешканець. На питання, пощо ж їхали на окуповану територію, не відповідає.

Цей поїзд їхав на шахту на окупованій території з боку станції Світланове. А звідки саме, не відомо. Був порожній. Бійці вважають, що їхав по "ахметовське вугілля". Машиністи ж не відповідають на питання про місце призначення, місце відбуття і мету подорожі...

Донедавна курсували ж тут поїзди, як у мирні часи. Вантажі їздили і в той, і в той бік. Блокувальники кажуть, що поїзди, які проїздили цим шляхом, везли вугілля, метал, антрацит. Тепер вони зупинились.

Блокувальники також розповідають, що безпосередньо ця залізниця веде на шахту, яка належить Ринату Ахметову. Шахта ж розташована на окупованій території й досі працює.

...Увесь інтернет наповнено фотографіями Парасюка, Семенченка, які особисто зупиняють поїзди, та нікого з них я тут не зустрів. Депутати приїжджають сюди лише для того, аби зробити кілька фото, -- це мені й хлопці підтверджують.

Сидимо біля багаття, розпаленого просто на колії. Поряд спить пес Айдар. Хтось знайшов шматок сала, нарізав його. Тепер смажимо його на вогні. Аби не заснути й остаточно не змерзнути, хлопці діляться між собою спогадами про бойове минуле.

Вони всі знайомі давно -- разом стояли на Майдані, потім разом воювали на Сході. Більшість хлопців мусили покинути своє мирне життя -- щойно стало відомо, що командири прийняли рішення про блокаду. Комусь з них надійшов дзвінок зі штабу, а хтось рушив сюди, не чекаючи на запрошення.

...О 12.00 зі штабу надійшла звістка -- до блокувальників наближається два автобуси з "нацгвардійцями", готується штурм. Моментально до місця блокування з'їжджаються усі, хто був у штабі, підходять навіть місцеві.

Починається укріплення табору -- з усіх сторін виставили патрулі, огородили намет "їжаками" та парканом з гілок і піддонів, обнесли колючою проволокою. Бачу, що автоматів побільшало, зі штабу також підвезли бронежилети, каски.

Згодом надходить інформація, що нацгвардія відступила. Усі полегшено зітхають. Тут усе вимірюється словом "сьогодні". Що буде завтра -- не береться прогнозувати ніхто. І це не дивно, бо тут, серед простих блокувальників, навряд чи ви зустрінете людей, які ухвалили рішення про блокування. Але, попри те, вони готові його виконувати -- і дехто навіть із задоволенням.