Кабмiн створив координацiйну раду для боротьби з деградацiєю земель. Вона аналiзуватиме виконання Нацiонального плану дiй щодо усунення цiєї проблеми,
-- Понад 30 млн. га земель сiльськогосподарського призначення визнано в Українi деградованими, вiд 14 до 17 млн. -- ерозiйно небезпечними. Сiльськогосподарськi угiддя забруднюються важкими металами, пестицидами, радiонуклiдами. За рiзними даними, забруднено близько 20% земель. На значних площах вiдбуваються пiдкислення, затоплення та осолонцювання грунтiв.
На жаль, настала пора спростувати думку про те, що в нашiй країнi найродючiшi землi, адже прогресують рiзних видiв руйнування i деградацiя грунтiв. Причин багато. Насамперед триває агрохiмiчна деградацiя, тобто втрата основних показникiв родючостi. За матерiалами агрохiмiчної паспортизацiї земель, кожнi п'ять рокiв нашi грунти втрачають 350 кг гумусу -- найродючiшої частини.
Насамперед це вiдбувається через нестачу добрив, зокрема органiчних. Лише для бездефiцитного балансу гумусу потрiбно вносити не менше як 12 тонн гною на гектар посiвної площi. В останнi ж роки вносять мiзерну кiлькiсть органiчних добрив -- лише 0,8 тонни.
З огляду на ситуацiю, яка склалася, слiд зазначити, що лише спецiалiсти (агрохiмiки-грунтознавцi та вченi-практики) знають про сучасний стан чорноземiв, який уже не вiдповiдає традицiйним уявленням про їх родючiсть. Майбутнє таких грунтiв, якщо не змiниться ставлення до них, викликає велике занепокоєння.
У пiдсумку грунти втратили 40 -- 50% гумусу (вiд вихiдного цiлинного стану), а найродючiшi у свiтi чорноземи перетворилися у грунти iз середнiм рiвнем родючостi й далi погiршуються.
Великою проблемою є розоранiсть. На теперiшнiй час у середньому по країнi розорано 82% сiльськогосподарських угiдь, у деяких областях (Вiнницькiй, Кiровоградськiй, Черкаськiй) -- бiльше як 90%, а в багатьох районах цей показник сягає 96%. Такого рiвня розораностi угiдь нiколи не знали розвинутi країни свiту й жодна республiка колишнього Союзу. Наприклад, у Францiї розорано 32%, в Англiї -- 18,5%, у США -- 20% сiльськогосподарських угiдь.
Власне високий рiвень розораностi угiдь, укрупнення полiв, а також розширення посiвiв просапних культур призвели до розвитку небувалих ерозiйних процесiв. Тiльки внаслiдок ерозiї з одного гектара безповоротно втрачається 450 -- 500 кiлограмiв гумусу.
Так, Україна ще володiє величезним резервом родючих грунтiв: найбiльш поширенi чорноземи, що займають 2/3 рiллi. За рiзними оцiнками, маємо вiд 6% до 15% свiтових запасiв чорноземiв. Але якщо сто рокiв тому вони мiстили в середньому 4 -- 6% гумусу, то сьогоднi лише 3,2%. А якщо в грунтi менше як 2,5% гумусу, то це вже не чорнозем. Чи рацiонально наше суспiльство розпоряджається своїм найбiльшим багатством? Вiдповiдь очевидна.
Хочу наголосити, що сьогоднi нiхто не несе вiдповiдальностi за те, що родючiсть грунтiв знижується, а деградацiя посилюється. I навiть новий власник, здобувши землю, не бере на себе вiдповiдальностi за її родючiсть. Усе це призвело до невiдповiдностi мiж реальним станом справ i Конституцiєю, де записано, що держава зобов'язана турбуватися про землю як найбiльше багатство українського народу.
Здоров'я землi -- це наше здоров'я. Хто цього не розумiє чи забуває, рано чи пiзно жорстоко заплатить за свою легкодумнiсть. Осуджувати нас будуть не так сучасники, як нащадки, тому що їм випаде доля збирати плоди нашого варварства.
