При цьому підозрювана стверджує, що на момент трагедії вона була працевлаштована у таборі суто формально, пише Пушкинская.net , передає Ukr.Media.
Янчик повідомила, що 16 вересня о 07:30 їй зателефонував заступник директора "Вікторії" й повідомив, що потрібно вийти на роботу. За її словами, фактично вона там не працювала, але її документи знаходилися в санаторії.
Того ж дня близько 10:00 ранку поліцейські її забрали з дому до райвідділу й повідомили про підозру. Після цього їй стало погано, й дорогою до обласної лікарні вона знепритомніла.
"Далі я прокинулася у психлікарні в Олександрівці, куди мене перенаправили через гостру реакцію на стрес. Там я перебувала вже під наглядом поліцейських", - додала вона.
Під час судового засідання було встановлено, що Янчик перебувала в Одесі на заробітках, й 30 серпня поїхала додому в Одеську область. З того часу вона вже не працювала у "Вікторії", проте заяву на звільнення вона при цьому не писала.
"Я підписала наказ про призначення на посаду відповідального за пожежну безпеку тому, що мені так сказали. Я була старшим вихователем, але з дітьми не спілкувалася, я лише контролювала роботу вихователів. Коли була перевірка, мені сказали, що це не важливо. У момент трагедії мене там не було", - зазначила підозрювана.
Суддя своєю чергою заявив, що "слід було думати і не підписувати, а заяву про звільнення потрібно було офіційно зареєструвати".
Прокурор також зазначив, що на його думку, підозрювана "нічого не зробила щоб запобігти трагедії, аби врятувати дітей з палаючого будинку".
"Вона бачила порушення, але не запобігла заселенню дітей в потенційно небезпечне приміщення. Жодних інших заходів, окрім тримання під вартою бути не може", - підсумував представник державного обвинувачення.
Нагадаємо, в ніч з 15 на 16 вересня в дитячому таборі "Вікторія" в Одесі згоріла двоповерхова дерев'яна будівля, де на відпочивали учасники танцювального ансамблю "Адель".
Внаслідок пожежі загинули троє дітей, ще двох було госпіталізовано.
Активісти намагалися штурмувати міськраду, поліція застосовувала сльозогінний газ.
Табір працював без пожежної сигналізації та системи пожежогасіння, дерев'яний корпус не обробляли антизаймистою речовиною, а від води йшов електричний струм. Корпус споруджували нашвидкоруч із "відкатами" та нехтуванням будівельними та безпековими вимогами.
