Майже 40% жителів західних областей України переходять на російську із російськомовними співрозмовниками. Такий несподіваний результат експерименту науковців з Київського міжнародного інституту соціології та громадської ініціативи "ЮЕЙ Мова",передає Ukr.Media.
При цьому, те саме дослідження засвідчило: абсолютна більшість жителів Західної України (88%) вважають рідною для себе мовою саме українську. То невже стереотип про "мовну затятість" західняків - лише міф?
Про деталі експерименту і те, що спонукає людей спілкуватись мовою чужинців, говорить Ярина Чорногуз, координатор проекту "ЮЕЙ Мова", та відомий лінгвіст Міхаель Мозер, професор мовознавства Інституту славістики Віденського університету (Австрія).
- У чому полягала суть експерименту, як його проводили?
Я. Чорногуз: - Немає кращого способу перевірити мовну реакцію, ніж змоделювати конкретну ситуацію. Тому, телефонуючи респондентам, працівники соціологічної служби вітались російською і повідомляли: "Я представляю Киевский международный институт социологии. Мы проводим небольшой опрос, и нам важно, чтобы именно вы приняли в нем участие". А далі питали: "Скажите, пожалуйста, какой язык вы считаете основным для себя - украинский, русский или какой-то другой?" Інтерв'юєр фіксував, якою мовою респондент на початку відповідав і погоджувався на участь в опитуванні. Надалі ж інтерв'ю з респондентами проводили українською.
До слова, нашими респондентами були україномовні мешканці восьми обласних центрів: Луцька, Рівного, Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Ужгорода, Чернівців, Хмельницького.
- Якими були результати?
- Лише 3% осіб відмовилися брати участь в опитуванні, мотивувавши це тим, що до них звертаються російською. А 32% україномовних респондентів одразу ж переходили на російську. Подальше опитування показало: тих, хто легко адаптується під чужу мову, ще більше - близько 40%. І дивно, що найбільше таких осіб (восьмеро з десяти!) - серед молоді у віці від 18 до 24 років. Це люди, які не жили у СРСР і російську у школі не вивчали.
- Чому люди переходять на іншу мову? Чим самі це пояснюють?
- "Щоби співрозмовникові було зручно", - таку причину називають найчастіше. Люди кажуть, що легко переходять на російську, коли до них так звертаються, наприклад, щоби спитати дорогу в їхньому місті. Але можуть і у магазині говорити з продавцем чужою мовою, з колегами на роботі чи з друзями. Щоправда, стверджують, що у державних установах та з чиновниками говорять лише українською.
М. Мозер: - Моєю рідною мовою є німецька, але я досконало володію декількома слов'янськими, зокрема російською та українською. Буваю в Україні декілька разів на рік, і нерідко до мене звертаються мовою вашого сусіда. Але я вперто відповідаю українською, а на здивований погляд співрозмовника зауважую: "Поважаймо мову того народу, на чиїй землі зараз перебуваємо". Все! Якби так поводився кожен громадянин України, ми б нині не обговорювали проблему українофобії чи засилля чужої мови, адже проблеми просто не було б.
- Як ви оцінюєте мовну ситуацію в нашій країні? Чи несе вона, на вашу думку, загрозу державній мові й чи свідчить про просування "русского мира" в Україні?
- Насправді все не так вже й погано, як нам здається. У країні триває війна, ми спостерігаємо внутрішнє переміщення осіб, величезну внутрішню міграцію. Це не може не позначитись на мові загалом. Не дивно, що із прибуттям жителів Криму і Сходу в західні області ми почали чути тут більше російської мови. Можливо, місцеве населення, прагнучи бути толерантним, іноді теж використовує її у спілкуванні. Це неправильно, проте логічне пояснення знайти можна.
До того ж є інший бік мовного процесу: ті, хто осідає в західних областях, все ж таки українізуються - хтось одразу, хтось поступово. Адже життєві обставини зрештою спонукають їх до цього.
Мене тішить, що за останні два роки я чую більше української у Києві. Радію, що українську нині доволі часто можу почути там, де ніколи її не чув взагалі: в Одесі, Запоріжжі, Маріуполі.
Те, що я не помиляюсь, підтверджує статистика Центру Разумкова.
- Що маєте на увазі?
- Нині 68% ваших громадян вважають українську своєю рідною, хоча до подій на Майдані таких було 60%. А якщо ми звернемось до дослідження 2002 року, то було їх лише 52%. Примітно, що серед білінгвів (людей, які вважають рідною мовою обидві), дедалі більше переходять на українську: із 17,5 до 22%. Кожен науковець скаже вам, що це хороший показник за три роки.
Тому в питанні щодо української мови вважаю себе поміркованим оптимістом - вона посідає дедалі впевненіші позиції у суспільстві. А щоб нічого їй більше не загрожувало - будьте відповідальними, просто спілкуйтеся українською.
