Жінка з характером, передає Ukr.Media.
Христину (за паспортом Хрестиния) Abramovnu в селі знають як найстарішу ворожку. А нещодавно її внесли у Книгу рекордів України як довгожительку. Дбали про жінку всім селом: від сільської ради будинок лагодять, соцпрацівники їсти готували, в будинку прибиралися.
- Вона і на картах ворожить, і замовляння від різних хвороб знає. До неї діток водили і дорослі зверталися. Останні три роки не ворожить, погано чує і бачить. Як нам говорила баба Христина, її ще прабаба навчила ворожити, - говорить правнучка Валентина, яка працює кухарем у школі.
Христина Абрамівна народилася в 1900 році. Першого липня довгожителька відзначила 117 років. Вітає стареньку кожен день народження сам голова сільської ради. Він везе їй торт (бісквіт, інших не їсть) і квіти - червоні маки.
Серед родичів, як говорить сама жінка, у неї залишився один 69-річний онук. Він живе під Москвою.
- Останні три роки він не з'являвся, - розповіли у сільраді. У неї є й інші родички - племінниці тут в селі живуть. Але вона з ними не спілкується. З характером вона у нас, - каже Людмила.
Навчалася рахувати на гілочках
Донька Галина померла 15 років тому.
- Від старості, - каже соціальний працівник Алла Григорівна. А от з чоловіком не зрозуміло. Так ніхто і не знає, куди він подівся. Його ніхто і не пам'ятає. Подейкують, що з дому вигнала.
З самого народження бабуся прожила в батьківському домі і з Жадово не їхала.
- У школі Абрамівна не вчилася, самі розумієте, яка тоді школа була, - каже Алла Григорівна.
Писати й читати навчилася років у п'ятнадцять. А як же бути неосвіченою? - приєднується до розмови сама Христина Абрамівна, коли почула, що кореспондент з Києва дзвонить. - Рахувати я добре вмію, в магазині мене ніхто не надурить... Батько мене навчив. Бувало, наламає мені з дерев паличок, а я перераховую їх.
Рецепт довгого життя
З семи років довгожителька працювала в полі.
- Я й тюки з соломою розвантажувала, телятам силос, сіно роздавала... Потім працювала дояркою. Спочатку від корови копитом не раз отримувала... Влітку на полі полола бур'яни. А восени - гарбуз, моркуа з полів збирала. Ох, де мене тільки не носило. Я б і зараз працювала, так вже без тростини не ходжу, - розповідала старенька.
Найстрашнішим після смерті дочки Галини для жінки стали голод і війна. Ще одна біда - три роки тому Христина Абрамівна втратила зір.
До речі, про їжу - село Жадово славиться картоплею вищого сорту.
Жила Христина Абрамівна, як вона каже, в шевченківській хатинці сама. Будинок охороняє рудий пес Жучок.
- Раніше у неї господарство було: корови, свині, кури. Та чого тільки не було. Город сама прибирала. Пам'ятаю, як тільки стала допомагати їй по дому, так Абрамівна все мене гнала, говорила, що перед людьми соромно й сама впорається з господарством, - згадує Алла Григорівна.
А ще щоранку старенька вмивається холодною водою. Ось і весь рецепт довгого життя.
Старість - не радість! Парадокс, але цю фразу ми чуємо не від людей глибоко похилого віку, а тим, кому трохи за 45. А ось рекордсмени-довгожителі, які пережили століття, в песимізм не впадають, залишаються в ясному розумі і фізичному здоров'ї.
Цікаво, за словами вчених, організм людини від народження запрограмований на 100-120 років активного буття. Серед "чемпіонів" лідирують все-таки жінки-довгожительки. Чоловіки, як вважає наука, скорочують собі життя шкідливими звичками. Хоча можна посперечатися. Все-таки екологія - важливий показник.
