З цієї причини багато експертів побоюються, що 2016-й може стати роком, коли "прокинеться" останній заморожений конфлікт у регіоні, тим більше, що його розгойдують лідери обох країн - Ільхам Алієв і Серж Саргсян - і в тій чи іншій мірі підтримує російський президент, який уже продемонстрував свої домагання на вплив у Грузії, Україні та Сирії.
Війна, яка може початися через практично щоденних сутичок, стала дуже ймовірним сценарієм
Так, 19 грудня Міноборони Азербайджану заявило про 80 обстріл з вірменської сторони протягом 24 годин. Всього ж за останній місяць, за даними Міноборони, загинули четверо азербайджанських військовослужбовців. Вірменська армія нібито вела вогонь з позицій північніше озера Севан.
У свою чергу, Азербайджан, за словами керівника вірменського Центру регіональних досліджень Річарда Киракосяна, 9 грудня вперше з перемир'я 1994 року застосував танки і почав обстріл позицій в Нагірному Карабасі. Всього в ніч з 8 на 9 грудня поблизу контактної лінії розірвалося 300 снарядів; до того ж за кілька днів до цього вірменська армія збила азербайджанський безпілотник ізраїльського виробництва, який використовувався армією Азербайджану для ведення розвідки.
При цьому президенти обох держав тільки в суботу зустрічалися один з одним в швейцарському Берні, хоча, в цілому вони все ж далекі від реалізації пунктів мирного плану, представленого в 2007 році за посередництва ОБСЄ в Мадриді.
План передбачав відведення вірменських військових з окупованих азербайджанських територій в Нагірному Карабасі для подальшого референдуму про майбутній статус нинішньої сепаратистської республіки.
Найбільш актуальною залишається позиція Росії. Вірменські політики розчаровані і не впевнені у великому російському браті, оскільки після того, як Вірменія дала відмову Євросоюзу і приєдналася до Євразійського економічного союзу, не додалося ясності щодо того, чи стане Росія на бік Єревана в разі війни з Азербайджаном.
Тим більше, що лише днями Азербайджану довелося почути у Відні з вуст російського посла при ОБСЄ Олександра Лукашевича, що підтримка "однією з сторін конфлікту в Нагірному Карабаху, як це пропонує Туреччина, руйнівна і тому не може проводитися надалі". Туреччина продає Азербайджану озброєння і підтримує "братню державу" тим, що не відкриває кордони з Вірменією.
У результаті багато західні експерти з безпеки вважають, що Володимир Путін, спираючись на досвід минулих років, цілком може спровокувати військовий конфлікт в Нагірному Карабасі, з якого потім Росія змогла б отримати стратегічну вигоду. Яку саме, поки що, правда, неясно.
