Однієї морозної ночі бідняк постукав у двері великої, красивої вілли, інформує Ukr.Media.

Двері відчинив заможний господар у розкішному синьому халаті й запитав у жебрака, чого той хоче…

— Ця ніч особливо холодна. Чи не могли б ви дати мені якусь зі своїх теплих речей, якою вже не користуєтеся? Ви маєте статок, і, я певен, моє прохання вас не обтяжить, — попросив бідняк.

Господар на мить замислився і відповів:

— Гаразд. Зараз я тобі щось принесу.

Втішений бродяга з надією опустився на східці ґанку.

Чоловік пішов до будинку по теплий одяг. Саме тієї миті пролунав телефонний дзвінок: за розмовою він відволікся і геть забув про жебрака.

Уранці, вийшовши з дому на роботу, він побачив, що бідняк на смерть замерз неподалік. Підійшовши до тіла, багатій помітив у його руках лист.

Він узяв його і прочитав:

«Поки я не мав теплих речей, у мені жила сила протистояти холоду. Бо я був до нього звиклий. Та коли одна людина пообіцяла мені теплий одяг, я прив’язався до її обіцянки. Я повірив їй, і саме це відібрало мої сили».

Ніколи не обіцяйте того, чого не зможете виконати. Для вас це може не означати геть нічого, але для когось ваші слова можуть стати всім життям.

Нам є над чим замислитися, друзі. Скільки людей страждають — і глибоко в душі, і фізично — через те, що ми не дотримуємося свого слова. Адже для них наші обіцянки важать куди більше, ніж для нас самих!