Розслідувачі Bellingcat представили докази того, що влітку 2014 року з території Російської Федерації вівся артилерійський вогонь по силам АТО, передає Ukr.Media.
"Цей звіт являє собою детальне вивчення досі недостатньо розглянутого аспекту військового втручання Росії в цей конфлікт: артилерійських ударів по території України влітку 2014 року. У попередніх доповідях доведено кілька випадків таких атак, проте в них не було продемонстровано їх загальний масштаб. У цій доповіді зроблена спроба повністю задокументувати російські артилерійські удари по території України влітку 2014 року за допомогою відкритих джерел", - зазначили розслідувачі.
В ході роботи над доповіддю розслідувачам вдалося встановити наступне:
- Артилерійські частини Збройних сил Російської Федерації завдали принаймні 149 окремих артилерійських ударів по Україні влітку 2014 року. Крім того, вдалося встановити ще 130 ймовірних артилерійських позицій.
- 408 зон ураження від артвогню на території України в межах дальності російських артилерійських систем характеризуються траєкторією снарядів, що перетинає українсько-російський кордон. 127 з них знаходяться в радіусі 3 кілометрів від кордону.
- Судячи з загальною кількістю воронок, влітку 2014 року російські військові випустили тисячі артилерійських снарядів по цілям на території України.
- Нестача наявних у відкритому доступі супутникових знімків і жорсткі критерії класифікації, які використовуються у звіті, означають, що ці цифри являють собою нижню межу оцінки дійсного числа атак. Цілком ймовірно, що атак було набагато більше, ніж 149. Про це говорить і наявність ще 130 ймовірних артилерійських позицій. Крім того, можна встановити наступне:
- Артилерійські удари російських Збройних сил з території Росії почалися в липні 2014 року. Їх частота та масштаб зросли в серпні і вересні 2014 року.
- Сліди артилерійських ударів через кордон можна знайти на всій прикордонній території зони конфлікту в Донецькій і Луганській областях.
- Висока частота, широка поширеність і великий масштаб артилерійських ударів, розглянутих в цьому звіті, не дозволяють вважати їх випадковостями або діями без наказу. Таким чином, ці атаки можна вважати виключно актом військових дій Російської Федерації проти України.
Карта позицій обстрілу: гуртками вказані позиції російської артилерії, труегольники - позиції української армії.
"Ми вивчили прикордонну смугу на території України шириною в 22 кілометри в Донецькій області і в Луганській області до села Нижня Вільхова. На території Росії ми вивчили всю територію Ростовської області через кордон від місцевості, вивченої в Україні. Ми шукали місця обстрілу і вогневі позиції вручну, в основному за допомогою Google Earth. Пошук повторювався для супутникових знімків різної датування. Ми виявили і вивчили 2 254 можливих об'єкта на території Росії і України. 518 об'єктів представляли собою поля воронок від артобстрілів на території України, тоді як 305 були визначені як потенційні вогневі позиції на території Росії або в межах України у безпосередній близькості від кордону. Слід зазначити, що під 305 потенційними вогневими позиціями розуміється загальна кількість потенційних артилерійських ударів", - зазначили в Bellingcat.
Розслідувачі пояснюють, що всі потенційні вогневі позиції були класифіковані двома різними аналітиками; при відсутності згоди між аналітиками вимагалось думку третіх осіб.
"Вогнева позиція позначалась як "ймовірна" тільки в тому випадку, якщо з такої класифікації були згодні обидва аналітика. 279 з встановлених 305 вогневих позицій були класифіковані як вірогідні. Ймовірні вогневі позиції оцінювалися за ймовірної типу використовувалася артилерії, напрямку стрільби, дату появи на супутникових знімках і кількості видимих слідів. Якщо видимі сліди явно свідчили про вихідному вогні, позиції привласнювалася відповідна класифікація. Для кожної позиції також оцінювалася "траєкторія прицілювання", - пояснили в Bellingcat.
Розбір конкретних прикладів – Артилерійський обстріл з району Куйбишеве
"Найбільша щільність ймовірних вогневих позицій спостерігається в районі села Куйбишеве (Росія). З іншого боку від кордону, на території України, в липні і в серпні 2014 року велися бойові дії в районі стратегічно важливої висоти Савур-Могила і погранпереходу Маринівка-Куйбишево. В липні через цю територію проходив маршрут постачання для передових загонів української армії, що базувалися на прикордонній території. Сепаратисти зайняли прикордонний перехід Маринівка-Куйбишево 14 серпня 2014 року.
Існує свідчення того, що до 17 липня 2014 року цей район вже піддавали артилерійському обстрілу. Крім того, на наявних у відкритому доступі супутникових знімках від 16 липня 2014 року можна виявити ймовірні вогневі позиції на території Росії і України на відстані менше 2 км від кордону. У період з 16 по 26 липня 2014 року на супутникових знімках російської території стали помітні нові ймовірні вогневі позиції, з яких імовірно вели вогонь з буксируються гаубиць або з самохідних артилерійських установок. Сліди від РСЗВ в цьому районі були помітні вже 20 липня 2014 року. Супутникові знімки, зроблені після 26 липня 2014 року, охоплюють не весь район. Незважаючи на це, за великим кількістю вогневих позицій на наявних супутникових знімках можна сказати, що територія біля Куйбишева використовувалася як одна з основних майданчиків для пуску ракет через кордон протягом літа 2014 року.
На малюнку вище представлені чотири окремі місця в районі Куйбишева, де, ймовірно, перебували вогневі позиції. У першому ряду показані дві вогневі позиції, що відносяться до початкового періоду і вперше помітні на знімку від 16 липня 2014. Одна з них знаходиться в Україні, друга – в Росії, але ні на одній не видно ознак вихідного вогню. В останньому ряду показано можливе місцезнаходження вогневої позиції на території України, а також шлях, яким техніка, ймовірно, перетнула кордон (не видно на знімках від 2 липня 2014 року). Третя ймовірна вогнева позиція на території України знаходиться в кінці шляху, ведучого далі на північ.
У другому ряду представлена територія, на якій знаходяться як мінімум три ймовірні вогневі позиції. Влітку 2014 року Штаб верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі представив супутникові знімки від 23 липня 2014 року в якості підтвердження того, що Росія завдавала артилерійські удари через кордон. На знімках цього району від 20 липня 2014 рік на вогневих позиціях вже помітні шість самохідних артилерійських установок. На знімках від 23 липня 2014 року знову видно шість самохідних артилерійських установок. При цьому на південь від установок також помітні дві пересічні лінії з відмітками, що свідчать про ведення вогню.
У третьому ряду показано місце, яке двічі використовувалася як вогнева позиція для обстрілу української території з РСЗВ. Перша атака, від якої залишилося два добре помітних сліду, була проведена в період з 16 по 20 липня 2014 року. Судячи по слідах вигорання, вогонь був спрямований у бік північного заходу. До 15 серпня 2014 року на цій же території з'являються три нових сліду вигорання. Атака, в ході якої вогонь вівся в північному напрямку, напевно сталася між 2 серпня і 15 серпня 2014 року.
В останньому ряду представлено ще одне місце зі слідами вигорання, що вказують на використання РСЗВ. На знімку від 15 серпня 2014 року ніяких слідів не видно. На зображеннях від 4 вересня 2014 року чітко видно два великих сліду вигорання. Крім того, на знімках від 5 вересня 2014 року видно дві одиниці техніки, які стоять на позиціях. Довжина машин залишає близько 12 м, що дозволяє припустити, що це РСЗВ "Смерч".
В цілому в районі Куйбишева вдалося виявити понад сотню ймовірних вогневих позицій. На карті нижче представлено зміна кількості позицій з плином часу. Ліворуч показані тільки ймовірні вогневі позиції, які були помітні до 17 липня 2014 року, в середині – всі ймовірні вогневі позиції, помітні на наявних супутникових знімках до 3 серпня 2014 року. Примітка: у відкритому доступі немає супутникових знімків значної частини території на схід від Іванова-Ясиновки, зроблених після 26 липня 2014 року (до 3 серпня 2014 року). Нижче на карті праворуч показані всі вогневі позиції, виявлені влітку 2014 року.
На зображенні зліва, на якому показана ситуація в ранній період (до катастрофи "Боїнга"), видно, що по супутниковим знімкам вдалося знайти обмежену кількість вогневих позицій. Тим не менш, вже існує кілька місць обстрілу на території України поблизу ймовірного українського військового табору, розташованого в районі прикордонного переходу Маринівка-Куйбишево, за яким снаряди були пущені від російсько-українського кордону. Судячи з цього, кілька артилерійських ударів через кордон, очевидно, було нанесено саме в цей період.
Приблизно через два тижні (до кінця дня 2 серпня) стають видні інші ймовірні вогневі позиції, як зі слідами вихідного вогню, так і без них. Крім того, можна відзначити, що кількість місць обстрілу на території України значно зростає. У деяких випадках можна припустити наявність зв'язку між новими вогневими позиціями та місцями обстрілу (докладніше див. у повному тексті доповіді).
На останній карті відображена ситуація за станом на кінець літа 2014 року. Судячи з неї, у серпні та вересні 2014 року з цього району продовжували вести вогонь. На супутникових знімках помітно кілька нових вірогідних вогневих позицій і місць обстрілу. Порівняно з початком серпня, деякі з них розташовані ближче до російсько-українського кордону, а деякі місця обстрілу, навпаки, знаходяться далі вглиб країни".
