Сучасна Росія не може похвалитися потужним впливом на Північну Корею, оскільки з багатьох галузей співпраці її успішно витіснив Китай, передає Ukr.Media. Проте, вона має пряме відношення до створення цієї країни, яка час від часу шантажує світ ядерним дубцем, вимагаючи уваги.
Звільнення від окупації
У вівторок, 15 серпня, в обох Кореях святкують єдине спільне свято - День звільнення від японської окупації.
У 1945 році Корейський півострів зайняли війська США і СРСР - двох країн, які воювали з Японією у Другій світовій. За спільною домовленістю, на північ від 38-ї паралелі територію контролювала радянська армія, на південь - американська. Тоді ця розділеність навпіл видавалася тимчасовою, але сталося інакше.
На півдні американці підтримали прихід до влади Лі Син Мана. Він не те щоб був їхнім улюбленцем, але на фоні розбрату, який відбувався в середовищі корейських борців за незалежність, йому довіряли найбільше. Випускник Гарварду й Прінстона непогано спілкувався англійською, а відтак американцям з ним легше було знайти спільну мову.
Лі Син Ман від самого початку відкинув ідею спільного керівництва країною разом із корейськими комуністами, за спиною яких стояла Москва. Тому в 1948 році утворилось фактично дві Кореї - південною частиною керував Лі Син Ман, а північною протеже Сталіна.
Товариш Кім Сон Чжу
Сучасні публіцисти інколи проводять паралелі між тим, що проробила Москва в 1945 році в Кореї і тим, що вона проробила в 2014 році на Донбасі. Як і будь-яке історичне порівняння воно має свої хиби, але в загальних рисах схожого й справді багато. І головне - це бажання виліпити режим власноруч, прикриваючись гібридною війною.
У 1945 році в Пхеньян разом із радянськими війсками прибув такий собі Кім Сон Чжу - капітан Червоної армії. В історію він увійшов як Кім Ір Сен - перший керівник Північної Кореї, який після смерті отримав звання "сонцеликий".
Товариша Кіма можна вважати таким собі радянським варіантом Захарченка чи Плотницького. Він опинився в Радянському Союзі разом із іншими корейськими та китайськими партизанами в 1940 році. Їм надали місце для табору, харчі, зброю та дозволили атакувати з радянської території японців, які на той час контролювали Корею та Маньчжурію.
Саме радянські спецслужби створили з Кіма "народного героя" - борця з японськими окупантами. В цьому образі він і прибув у Пхеньян - найбільше місто, яке контролювали радянські війська.
На стадіоні Пхеньяна 14 жовтня 1945 року влаштували мітинг на честь Червоної армії. Командир 25-ї армії генерал Чистяков вивів Кім Ір Сена і пояснив, що це - знаменитий партизанський вождь, народний герой, одним словом, авторитетний хлопець, якого корейським комуністам слід поважати як батька рідного.
Спочатку задумувалося, що як найбільш головастий, Кім Ір Сен буде помічником "радянського губернатора" в Пхеньяні. А потім йому доручили і державне кермо, бо в 1948 році радянські війська нібито вивели. Такою була домовленість з американцями, які вийшли з півдня країни роком пізніше. А вже за рік за допомогою Радянського Союзу почалась Корейська війна.
Гібридна корейська
Війну проти південного сусіда Кім Ір Сен розпочав на радянських танках та літаках, з тренованими радянськими інструкторами військовими під прикриттям радянських гармат. На півдні, де залізною рукою керував Лі Син Ман, комуністів, м'яко кажучи, не любили, але до війни там були абсолютно не готові.
Військові потенціали двох країн різнилися дуже суттєво.
Американці не лишили на півдні важких озброєнь та значних запасів військової техніки. Натомість, Радянський Союз подбав про те, щоб "братній народ" був належним чином озброєний і готовий до "громадянської війни" проти капіталістів, імперіалістів та інших гнобителей трудового народу Кореї.
Кім Ір Сен довго намагався переконати Сталіна розв'язати війну з Південною Кореєю. На той час вже почалась "холодна війна" СРСР і США, тому про об'єднання вже ніхто й не згадував.
Радянський вождь на відкритий конфлікт не погоджувався. Натомість, була обрана тактика прихованої участі - війна мала виглядати як громадянська. Хоча згодом низка радянських пілотів отримала нагороди за участь в Корейській війні.
Звісно, світу Кім Ір Сен заявив, що першими напали сили півдня. А вони лише відповіли на атаку і йдуть на Сеул, щоб арештувати "зрадника та бандита " Лі Син Маня. Але це була відверта брехня.
Воєнну операцію почали саме північнокорейці. На світанку 25 червня 1950 року вони почали артилерійський обстріл та перетнули кордон (38 паралель). Вони стрімко просувалися вперед.
У складі армії північан було приблизно 150 танків Т-34, 172 бойові радянські літаки та чимало важкої артилерії. Армія півдня мала "нуль" бронетехніки та два десятки розвідувальних і учбових літаків.
Так що перебіг бойових дій був легко прогнозованим. Невдовзі було захоплено Сеул, а згодом взято під контроль всю теритрію Південної Кореї.
Смерть Сталіна та кінець війни
Корейська війна тривала три роки та завершилась невдовзі після смерті "вождя народів". Детально розписувати всі бойові дії немає сенсу, бо про це написано чимало цікавих історичних праць. Але кілька моментів дуже показові.
На той час уже було створено ООН та її головний керівний орган - Раду Безпеки. Представник СРСР за наказом з Москви бойкотував засідання і в результаті було ухвалено резолюцію, яка дозволила американцям ввести війська на Корейський півострів під прапорами ООН.
Корейська війна стала ареною, де американські війська воювали з китайськими. На той час у Китаї, де відбувалася своя громадянська війна, остаточно перемогли комуністи на чолі з Мао Цзе Дуном. Проте у Кореї офіційно Китайська народна армія не воювала, бої вели або "китайські народні добровольці", або китайці, які видавали себе за корейців.
І, як вже говорилося, активну участь в боях брали радянські військові. Цей факт народив популярний радянський анекдот про "льотчика Лі-Сі-Цина".
У 1953 році лінія фронту остаточно закріпилася, бо сторони зрівнялися в силах. А хід переговорів прискорила смерть Сталіна - залишившись без підтримки вождя китайські представники погодились на умови обміну полоненими та встановлення лінії кордону по 38-й паралелі.
Буферна зона між Кореями
Досьогодні корейці живуть у двох державах. Вони мають спільну мову, хоча вона, звісно, за 50 років набула розбіжностей - деякі поняття, які присутні на капіталістичному півдні відсутні в комуністичній півночі.
Південна Корея пережила різні часи - там були й авторитарні керівники, і демократичні. Країна змогла вибитися в лідери з розвитку високих технологій, її торговельні марки відомі по всьому світу.
Північна Корея натомість будує комунізм і її найбільше технологічне досягнення - наявність ядерної зброї. Та і її було створено на радянських технологіях, бо ж і після війни СРСР продовжував опікуватися "братнім народом".
