Поки президент США Дональд Трамп готується оголосити про підтримку афганського уряду шляхом відправки чотирьох тисяч американських солдатів, міністр оборони США Джеймс Меттіс прибуде в Київ 24 серпня, щоб підтримати Україну, передає Ukr.Media. Хтось цинічний, можливо, сказав би, що краще було б навпаки – відправити Меттіса до Кабулу, а морпіхів – на Донбас, але не будемо вимагати від долі забагато.
Візит цей виглядає до певної міри дивно. Бо зазвичай такі "місії моральної підтримки стратегічних парнтнерів" здійснює все-таки очільник Держдепартаменту, в крайньому випадку – віце-президент. Натомість цього разу до нас прибуде шеф Пентагону, в якого Київ значиться як третій – і останній пункт поїздки по "проблемних" для американських національних інтересів місцях. На початку, 21 серпня, Маттіс їде до Йорданії, потім – до Туреччини, після чого – до України. У першому випадку йдеться про координацію боротьби з Ісламською державою, у другому – про ту ж ІД та курдів, яких Вашингтон вкотре порадить Анкарі залишити в спокої. Ну і в третьому, зрозуміло, про стратегію стримування Росії.
Чому замість дипломатів їде рафінований вояка? Відповідь, насправді, очевидна. Якби бодай один із чисельних планів "примирення з Росією", які впродовж останніх місяців продукував держсекретар Рекс Тіллерсон, подавав хоч якісь ознаки життя, гостей приймало б українське МЗС, а не міністерство оборони. Але дискусії між Москвою та Вашингтоном не вийшло. Що тут є причиною – повне небажання Росії говорити на прийнятних для США і України термінах, нездатність наявного очільника Денрждепу таку розмову налагодити, чи страх чинного господаря Білого дому перед тим, що будь-яка дискусія з Росією може йому вилізти боком у Конгресі – то питання інше.
Тим паче, що нечисельні перемоги Трампа у міжнародних стосунках – як то акт помсти режиму Башара Асада за хімічні атаки в Сирії, який приніс Білому дому чималі внутрішньополітичні дивіденди – здобував також не Рекс Тіллерсон, а Джеймс Меттіс.
Тому замість чергової серії туманних дипломатичних заяв, ми, скоріше за все, матимемо за три дні парад з американським міністром оборони. Який, як вихований гість, цілком ймовірно, окрім слів підтримки, зробить гостям кілька приємних подарунків і американських арсеналів.
Звичайно, нова вашингтонська практика використання міністра оборони для залагодження міжнародних проблем дасть привід російським коментаторам говорити про те, що "США перейшли до гарматної дипломатії" – але то вже, врешті, їхні проблеми.
І лиш один момент у всій цій ситуації не може надто сильно тішити. Візит Меттіс демонструє, що надій на дипломатичний прогрес у справі врегулювання на Донбасі на разі немає ні в Києві, ні в Брюсселі, ні у Вашингтоні. Як немає їх і в Москві.
А міністр оборони може привезти зброю чи військову підтримку – але не може привезти миру. Хоча, у випадку з таким сусідом як Росія, зброя та зовнішня військова підтримка – і бодай примарна надія на мир можуть виявитись доволі тісно пов'язаними.
