Північна Корея — найбільш закрита країна Азії, передає Ukr.Media. Через брак інформації про неї ходять легенди. Але те, що життя в цій країні не солодка, а закони дивовижні вже підтверджений факт.
У Північній Кореї влада належить одній партії під назвою «Трудова партія Кореї». Керує нею голова ТПК Кім Чен Ин. І хоч на папері, вона є соціалістичною державою, влада в якому належить всьому трудовому народу, насправді це тоталітарна країна, і управляє нею вузька група партійної номенклатури.
Вся система дуже нагадує радянський комунізм.У Північній Кореї офіційно прийняті такі обмеження і заборони, які неможливо зустріти ніде більше.
Немає Інтернету та Wi-Fi
Інформаційна блокада. Інтернету немає, є інтранет — внутрішня комп'ютерна мережа «Кванмен». Нею користуються корейці.
Все для того, щоб громадяни Кореї не мали можливості заходити на сайти інших країн. Wi-Fi немає зовсім, з тієї ж причини.
Та й взагалі користуватися послугами мережі там можна тільки через непортативні пристрої.
Заборона на придбання нерухомості
Квартири розподіляє держава, принаймні, офіційно. Але є і чорний ринок, на якому торгують житлом вартістю 70-90 тисяч доларів. От тільки грошей таких у більшості населення не є.
У бібліотеці немає періодичних видань минулих років
Знайти там газету, випущену пару років тому, неможливо. Уряд не бажає бути викритим у невідповідності своєї діяльності з задекларованими гаслами дій. Тому і відсікає всі можливості простежити за історією свого перебування на верхівці соціальної.
Про іноземній періодиці та глянцевих журналах також немає мови.
Немає роумінгу
За кордон з придбаної в Північній Кореї сім-карти ви не зателефонуйте.
«А навіщо знати, що відбувається в іншій країні? З ким тобі там спілкуватися? Шукай друзів і свою любов там, де народився», — кажуть корейцям.
Заборона на кока-колу
Ще до 2015 року кока-колу не можна було продавати в двох країнах світу. Однією з них була Куба. Після того, як вона проявила лояльність до цього напою, Північна Корея стала єдиним місцем, в якому він заборонений з ідеологічних міркувань.
У Північній Кореї не знають що таке mcdonald's
Там немає фастфудів, і може це і на краще. Чи не єдине позитивне обмеження, в якому опосередковано проявляється турбота про здоровому раціоні населення. Первісна ж і головна причина заборони також ідеологічна.
У той же час на вулицях Пхеньяна останнім часом зустрічаються намети зі стритфудом, в яких в асортименті традиційна корейська їжа і знамените кімчі.
Не продаються засоби інтимної гігієни
Як люди виживають — незрозуміло. Жінки щомісяця користуються саморобними підручними засобами, а чоловіки покладаються на швидку реакцію.
Стрижки за зразком
У кожній перукарні висить зразок рекомендованих стрижок. На них і орієнтуються.
А ще на Кім Чен Ина. Він для багатьох приклад для наслідування. Як він стрижеться, так намагаються стригтися і корейські чоловіки.
Сині джинси не носять
Вважається, що сині і блакитні джинси, які дуже поширені за межами Північної Кореї, перетворилися в символ всього світового імперіалізму. Тому в цій країні прийнято носити чорні, класичного кольору.
Обмінники закриті для туристів
Національна валюта тут — північнокорейські вони. Іноземці користуватися ними не мають права. У спеціально відведених для них магазинах вони розраховуються іншою валютою, а в призначені для місцевих жителів навіть не заходять.
З набуттям особистого автомобіля туго
Автомобіль тут коштує захмарно багато. Навіть такий засіб пересування, як велосипед, доступно не всім. З цієї причини на кожен прикріплюється номерний знак.
Заборона на релігійну літературу
Релігія тут не заборонена на законодавчому рівні, але перебуває під негласним контролем. У країні поширена світська ідеологія чучхе, «опора на власні сили». Тому владою робиться все для того, щоб в неї вірили більше, ніж у Бога.
Життя без гарячого душу
У будинках і квартирах жителів Північної Кореї немає гарячого водопостачання. Миються корейці в лазнях.
Центрального опалення також немає, навіть у показовому Палаці школярів. Температуру в приміщенні піднімають за рахунок спалювання дров в грубах.
Відсутні міжнародні авіарейси
Більш того, переміщення всередині країни теж обмежена. Щоб відвідати родичів, які проживають в іншому місті, необхідно отримати дозвіл.
Іноземці не мають права вступати в контакт з місцевим населенням
До кожного іноземцю приставляється гід, який ретельно стежить за тим, щоб він не розмовляв без потреби з перехожими, а також, поменше фотографував.
Досить складна життя у корейців. Нам їх не зрозуміти, а їм тих, хто живе в більш вільних країнах, ніколи.
Як довго це буде тривати? І чому інші країни не втручаються?
