Мені 27 років, живу сама після смерті батьків, у приватному будинку в одному з приміських районів Москви. Половина району – багатоповерхові будинки, а половина – котеджне містечко, між ними – сквер з дитячими майданчиками, передає Ukr.Media.
Я прихильник ЗСЖ, тому вечорами бігаю. А щоб було не страшно, завела собаку, добермана по кличці Фас. Взагалі-то, він Фауст (кличка з розплідника), але я так скоротила – для зручності. А пес – одна доброта! У мене сусіди вже запитували – він німий, чи що – за весь час голосу ніхто не чув.
А навіщо гавкати, якщо все в порядку? Логіка правильна – того і вчу.
Так ось, вийшли ми ввечері в сквер побігати. У скверику порожньо, тиша.
І тут мені почувся якийсь дивний звук. Спочатку здалося – кішка мяучит, але незвично якось. Собака потягнула мене кудись убік, на неосвітленій алеї.
Я спочатку не хотіла туди йти – страшно стало. Але знову почувся той же звук, ніби плач. Включила ліхтарик, пішла і бачу!!!
Варто коляска, в ній плаче немовля, вже зовсім захрип, а поруч на лавочці лежить дівчина, очевидно мама.
Я перелякалась – померла, або погано їй, раз не чує плач дитини! Та й що так пізно в парку робити. Хотіла спочатку зателефонувати до поліції. Підійшла, придивилася – а вона спить! Я стала її будити, вона ледве очі відкрила. Перелякалася – жах. Відразу в коляску, схопила дитину, плакати почала.
Загалом, вислухала я таку історію. Її звуть Віка, їй ще немає 18-ти років. Вона одна з дитиною, живе в якійсь комірчині для консьєржки в одному зі старих будинків. З батьком дитини познайомилася по інтернету, закохалася, він покликав до Москви жити. Жили на орендованій квартирі, влаштувалася в магазин продавцем.
Хлопець її не працював, але іноді у нього з'являлися великі суми – говорив, що виграв. А коли вона завагітніла і живіт став помітним, він просто втік, поки вона була на роботі. Забрав всі свої речі, навіть деякі її і зник. Залишився борг за квартиру за два місяці. Вона навіть не впевнена, що його саме так звуть, як назвався. Телефон відключений, сторінку у ВК він заблокував. Як шукати і треба – вона не знає.
Майже всю місячну зарплату довелося віддати за квартирний борг, але господарі її виставили. Добре, що двірничка пустила в ту комірчину пожити за допомогу в прибиранні подвір'я. Ще під'їзд миє за 100 рублів на день.
Коли залишилася без грошей і житла, на роботі зомліла, відвезли в лікарню, там до пологів і перекантовалась.
Коли народився син, Максимко, на дитячі гроші купила коляску б/у, запас памперсів і дитячий одяг. Так і живуть з малюком, перебиваючись з хліба на воду, готує на електроплитці. Добрі сусіди іноді продукти підкидають.
Є у неї вдома мати, але вона давно спилася. Батько за крадіжку потрапив на зону, там і помер. Мати навіть не забрала його поховати. Був ще старший брат, але він втік з дому, коли Їй було 10 років. Що з ним, живий – нічого не знає.
А тут стало у неї молоко пропадати. Хтось із жінок порадив пиво пити – мовляв, допомагає. Купила собі баночку, випила половину, пішла з малим гуляти в сквер, присіла на лавку – а далі я її вже вночі розбудила.
Це ж, блін, міг дитини, хто хотів і забрати!!! Пощастило, що ніяка сволота там не проходила!
Коротше, я відвела її додому, в комірчину, по дорозі купила молока, булки, йогурти, тушонку, на що грошей вистачило.
Як побачила ту комірчину, ледь не зомліла – кімнатка близько 4 метрів площею, маленьке віконце з сіткою. З меблів – стіл, стілець, вішалка і продавлений диван. В кутку – дві картаті сумки з її речами.
День я не могла прийти до тями від такої долі. Потім взяла машину, приїхала до Віки і сказала, що вона переїжджає до мене жити – будинок великий, місця багато.
Вона розплакалася, каже, платити нічим.
Я сказала, просто так буде жити, як сестра моя.
Ось якби у мене була сестра (чи брат), ми б жили разом, допомагали один одному. Ось так і буде! Виділила їй сонячну кімнату, забрала свої речі.
Тепер живемо разом – дві Вікі, я – Віка і моя нова сестричка Віка. І Максимко – такий славний малюк! А наш кіт Василь Васильович узяв над ним опіку – сон охороняє, гріє.
Віка виявилася славним кулінаром – закінчила училище на кондитера. Малюк підросте – знайдемо їй роботу за фахом.
Вже знайшлися сусіди, які мене засудили – дура я типу, чужого невідомо якої людини в хату пустити, та ще й зареєструвати.
Може, вони і мають рацію, але по-іншому я не могла...
