"Я - класний керівник 9 класу. Школу називати не буду, просто хочу розповісти свою маленьку історію, яка повернула мені віру в добро, інформує Ukr.Media.
Місяць тому я помітив, що на великій перерві (20 хвилин) половина мого класу залишає школу і кудись іде. Повертаються майже впритул до дзвінка.
«Палити ходять!» - здогадався я. Серед них були, в основному, хлопці, тому я не сумнівався у своїй правоті.
Проте - ось дивина - по поверненню від них зовсім не пахло цигарками! Мені стало цікаво, куди діваються «мої діти», і я вирішив за ними непомітно простежити.
Яке ж було моє здивування, коли я виявив, що вони йдуть до незнайомого мені літнього чоловіка, оточують його, дбайливо саджають на лавочку біля школи і годують тим, що принесли з собою. Хтось наливає йому гарячий чай з термоса, хтось - дістає лоток з картопляним пюре і котлетами.
Виявилося, що це безпритульний, над яким мої хлопці взяли шефство! Вони рятують його від голоду, витрачаючи всі свої кишенькові гроші на нього.
Я чоловік, але я заплакав, дивлячись на них.
Того ж дня я пішов до директорки нашої школи і вмовив її взяти цю людину до нас охоронцем.
Так, завдяки небайдужості хлопців, безпритульний отримав не тільки роботу, але і дах над головою.
Я пишаюся своїми дітьми!".
