На уроках історії Ви точно цього не дізнаєтесь.

Альтернативні факти завжди були поруч з нами, і вони завжди використовувалися, щоб приховати незручну істину. Ось деякі історії, які потрібно переписати в вашій пам'яті, інформує Ukr.Media.

Практика китайського обв'язування ніг полягала не тільки в тому, щоб одружитись

Жінки історично йшли на екстремальні заходи для задоволення культурних стандартів краси, що служили для залучення протилежної статі - від носіння жорстких корсетів до ходьби на підборах. У Китаї цей рівень краси був досягнутий обв'язуванням ніг. Кістки молодих дівчат були зламані, а їхні ноги щільно зв'язані так, що у них розвивались так звані "лотосні ноги", котрі після цього ставали маленькими і вишуканими.

У своїй дослідницькій книжці Bound Feet, Young Hands, автори Лорен Боссен і Хілл-Гейтс розповідають, що деякі дівчата, яким робили подібну маніпуляцію, були зовсім молодими, тому вони робили це не для того, щоб відхопити хорошого чоловіка, а таким чином примушували їх працювати.

"Що було новаторським стосовно цієї роботи, це те, що така робота з обв'язаними ногами не обмежувалося елітою", - сказав Лаурел Боссен, співавтор книги HuffPost. Дослідження, розвіює думку про те, що метою цього обряду було лише спробувати задовольнити чоловіків.

Автори опитали понад 1800 жінок по всьому Китаю, щоб дізнатись, що серед багатьох селянських сімей переважало обв'язування ніг для того, щоб створити для дівчат обмеження рухів, щоб вони залишилися робити ручну роботу, від якої залежав тоді добробут сім'ї, адже вони отримували кошти від продажу цих товарів ручної роботи.

Свято Дня Подяки насправді придумали, щоб згадати про трагедію

На щастя, це свято стало однією із історій, котрі гріють серце. День Подяки, звичайно, не почався радісно. За словами Рамони Петерс, племінного історичного офіцера племені Машпі Вампаноаг, що цитується в індійській медіа-мережі Country Today, президент Лінкольн сприяв святкуванню щасливої ​​трапези між паломниками та індіанцями, щоб створити гармонію і об'єднати країну після Громадянської війни. Але не було нічого гармонійного у тому, як відбувся День Подяки, адже наслідком стала різанина цілого індійського племені.

У 1636 році, коли в човні в Плімуті був виявлений вбитий чоловік, англійський майор Джон Мейсон, його солдати звинуватили індіанців Пеко. Потім вони вбили 400 з них у відплату, включаючи жінок і дітей. Губернатор колонії Массачусетської затоки, Вільям Ньюелл, проголосив: "З цього дня буде день святкування і подяки за підкорення Пекотів". Не зовсім таку версію ми чули на уроках історії. Проте зараз це свято набуло іншого значення, коли люди із вдячністю обмінюються індичкою і гарбузовим пирогом.

Титанік потонув не від зіткнення з айзбергом

Люди вже давно захоплені трагедією непотоплюваного корабля, який в 1912 році потрапив на айсберг. Виявляється, це не айсберг міг бути причиною того, що затонув Титанік у Північній Атлантиці, а відкритий вогонь. У недавньому аналізі фотографій, знайдених на мансарді, які були зняті експертами інженера-електрика судна, було встановлено, що в корпусі судна не було помічено пожежі, яка і далі не помічалась ще протягом трьох тижнів до зіткнення. Було потрібно 12 чоловік, щоб спробувати утримати полум'я, але безрезультатно.

До того часу, коли "Титанік" потрапив на айсберг, пошкодження корпусу було надто серйозне, а підкладка судна була вже пошкоджена. У нещодавньому документальному фільмі "Титанік: нові свідчення" журналіст Сенан Молоні заявив: "Офіційне пошкодження Титаніка сприймається як Божий акт. Це не проста історія зіткнення з айсбергом і потопленням. Це ідеальне поєднання надзвичайних факторів, що об'єднуються у вогонь, лід і кримінальну недбалість.

Джордж Вашингтон зруйнував термін свого президентства, а не зрубав вишневе дерево

Дезінформація про Вашингтона, яка протягом багатьох років обговорювалася з дітьми та дорослими, головним чином, стосується зубів і зрубаного вишневого дерева його батька. Вашингтон, звичайно, не демонстрував безліч білосніжних ідеальних зубів, коли він посміхався, але його зуби не були зроблені з дерева, а вони були поєднанням золота, слонової кістки, свинцю, зубів людини. І казка про вишневе дерево ніколи взагалі не вібувалась. Ця історія виникла з міфу, включеного до "Життя Вашингтона", книги Мейсона Локка Меймса, першого біографа Джорджа Вашингтона. Потім інший письменник, Вільям Хомс МакГуфі, повторив цю історію у читанці для своїх дітей. Оскільки, як розповідає історія, хоча Вашингтон не міг сказати брехні, проте ми говоримо про це більше двохсот років.

"Більшість школярів, на жаль, дуже мало знають про те, чому насправді Джорджем Вашингтоном так захоплювались в його час", говорить професор історії Вільям Карріган. Вони, швидше за все, знають про розповсюджені помилкові історії, ніж про те, що ним широко захоплювалися через те, що він відмовився від своєї комісії після революційної війни і пішов у відставку після двох термінів президентства".

Олександр Грем Белл не винайшов телефон

На шоу "Акули Бізнесу", так звані "інвестори", дуже цікавляться підприємцями, якщо вони отримали патент на свій продукт. Це справедливо, адже без патенту на ідею чи винахід, ним міг би заволодіти хтось інший. Ще в 1876 році Олександру Грехам Белл не потрібно було дивитись цю телепередачу, щоб отримати їхнє послання: він не був винахідником телефону, як нас всіх навчали, він просто був першим, хто патентував його. Виявляється, Белл був насправді одним з декількох чоловіків, які працювали над ідеєю створення телефону одночасно, але він потрапив до патентного бюро перед ними. Однак у 2002 році американський конгрес визнав бідного флорентійського іммігранта винахідником телефону, а не Олександра Гремама Белла. Guardian повідомив, що "історики та італо-американці виграли свій бій, щоб переконати Вашингтон визнати маловідомого генія механіки, Антоніо Меуччі, як батька сучасних комунікацій, 113 років після його смерті".

Резолюція визнала "Телетрофон" Меуччі, продемонстрований в Нью-Йорку в 1860 році, і зробила саме його винахідником телефону замість Белла, адже Белл отримав патент аж 16 років по тому.

"Саме в дусі Палати представників зробити так, щоб життя і досягнення Антоніо Меуччі стали визнаними, і його робота щодо винахода телефону повинна бути визнанаю", - сказано в резолюції.

Радіотрансляція "Війни Світів" не спричинила паніки серед населення

Широко поширена думка про те, що ця дуже реалістична радіопередача про іншопланетян, що вторгаються на Землю, призвела до національного нападу паніки. (Вона базувалася на романі Х. Г. Уеллса "Війна світів".) Це не могло бути далеким від істини. Виявляється, не дуже багато людей навіть налаштовувалося на цю хвилю. Крім того, під часцієї трансляції диктор часто нагадував, що це уривки з наукової фантастики.

За словами Слейта, "набагато менше людей слухали цю трансляцію, і ще значно менше панікували, ніж сьогодні вважається. Як ми це знаємо? У ніч, коли програма виходила в ефір, служба оцінок C.E. Hooper подзвонила 5000 родинам для проведення національних рейтингових досліджень. "Яку програму ви слухаєте?" - запитувала служба. Лише 2% відповіли, що слухають саме цю програму або вказали на програму "Орсона Уеллса", або щось подібне, що вказує на CBS. Відповідно до резюме, опублікованого в ефірі, ніхто не повідомив про "трансляцію новин". Іншими словами, 98 відсотків опитаних слухали щось інше, або взагалі нічого не слухали 30 жовтня 1938 року. Цей незначний рейтинг не дивує. Програма Уеллса була запланована на той самий час, коли була в ефірі одна з найпопулярніших національних програм у той час - комедійний вар'єте Едгара Бергена Чейза і Санборна Хауера.

Слейт також стверджує, що немає даних, які б підтримали ідею про те, що багато радіослухачів почули про трансляцію і налаштувалися на неї. І він вказує на те, що "кілька важливих філій CBS (включаючи WEEI Бостона) витісняли трансляцію Уеллса на користь місцевих комерційних програм, що ще більше скорочує аудиторію".

Отже, як виникла історія "паніки" за ці роки? Слейт звинувачує газети, які нібито "скористалися можливістю, наданою програмою Орсона Уеллса", щоб дискредитувати радіо як джерело новин. Газетна промисловість сенсаціювала паніку, щоб довести рекламодавцям і регуляторам, що радіоуправління було безвідповідальним і йому більше не можна довіряти.