У багатьох країнах турист традиційно сприймається як ходячий грошовий мішок. Як жирний різдвяний гусак, якого просто гріх не обскубати. Частка правди в такому сприйнятті туристів, звичайно ж, є. Де як не на відпочинку наші співвітчизники охоче розлучаються зі своїми заощадженнями — адже один раз живемо!
Тому порівняно чесні способи відбирання грошей у населення — на кшталт «продати за долар те, чому червона ціна три копійки» — розглядатися не будуть. Прокачуйте навички торгу, це здорово допомагає отримати бажане за ціну, наближену до реальної, інформує Ukr.Media.
У цій йтиметься про стовідсоткові методи шахраїв — коли туриста примушують розщедритися там, де він на це ну ніяк не розраховував.
Годування голубів
Де: в Бангкоку (в більшості країн світу).
Як: на центральній площі, неподалік від королівського палацу, до вас підходять два-три усміхнених тайця і починають дуже наполегливо сунути в руку пакетики з кукурудзяними зернами, показуючи жестами на зграї голубів — погодуйте, мовляв, бідних голодних птахів. Якщо ви відмовляєтесь, вони все одно не відстають, роблячи при цьому жести, які можна витлумачити як «Не парся, це все безкоштовно. Просто Будда велів любити всіх живих істот, і я дуже хочу, щоб ти допоміг мені не дати цим бідним пташкам померти з голоду». Голуби, треба сказати, вмираючими не виглядають, навпаки, буквально лисніють від жиру. Мабуть, в день через цей конвеєр проходить чимало довірливих туристів.
Якщо ви все ж піддаєтеся на вмовляння і кидаєте жменьку зерен голубам, шахраї все так само наполегливо, але вже не так дружньо починають вимагати з вас 500 бат (приблизно 410 гривень).
Краще всього, звичайно, з самого початку не піддаватися на провокацію і просто ввічливо, але наполегливо пройти повз аферистів.
Збір підписів за мир у всьому світі
Де: у Парижі та Римі.
Як: біля популярних пам'яток товчуться підозрілі особи циганської зовнішності. Одна або кілька таких особистостей працюють "закликальниками", а ще одна — стоїть за столом, на якому розкладена купа паперів і взагалі все виглядає дуже солідно — майже як виборча дільниця в райцентрі. Зазивають і запитують, як ви ставитеся до боротьби зі СНІДом (варіанти: до реабілітації наркоманів, допомоги нещасним сиріткам, мир у всьому світі — загалом, до будь-якої проблеми, до якої 99% розсудливих землян ставляться серйозно). Після чого пропонують підписати петицію, яка завдяки одному лише вашому підпису дозволить значно просунутися в такій нелегкій справі, як боротьба зі СНІДом.
Після того, як ви розпишетеся, вас попросять вказати суму, яку ви готові пожертвувати (причому вже залишених у петиції підписах — напевно проставлених самими аферистами — фігурують цілком солідні суми — від 10 до 1000 євро). І тут раптом з'ясується, що ви вже винні цим сумнівним хлопцям зазначену суму, і вже підтвердили свій намір допомогти грошима.
Що робити? Те ж, що й в інших випадках — ввічливо, але твердо відмовити і пройти повз.
Чистильник взуття
Де: в Стамбулі.
Як ви зустрічаєте на вулиці чистильника взуття? Він йде додому після важкої трудової зміни, і тут перед самим вашим носом у нього вивалюється якась щітка для взуття. Або банка з гуталіном. Або ще що-небудь. Ви, звичайно ж, кричите йому: «Містер, у вас впало!» Він обертається, піднімає, і одразу припадає до ваших ніг, намагаючись в знак подяки почистити вам черевики — зрозуміло, абсолютно безкоштовно.
Якщо ви настільки наївні, що все ще вірите у вдячних чистильників взуття, то дуже скоро він вас розчарує. Тому що з'ясується, що «безкоштовна» чистка взуття коштує приблизно у 20 разів дорожче стандартних розцінок. Не кажучи вже про те, що ця чистка вам особливо нікуди і не вперлася.
Що робити: стежити за ногами. У прямому сенсі слова. Головне не дати чистильнику почати свою брудну справу. А в іншому сценарій стандартний: «Дякую, до побачення, приходьте в гості».
Безоплатний вхід на піп-шоу
Де: на Пхукеті (пляж Патонг).
Як перед численними стрип-барами і піп-шоу ходять дуже настирливі зазивали, які тягнуть вас за рукав, і умовляють відвідати саме їх шоу — адже у них найталановитіші в окрузі тайки і абсолютно безоплатний вхід!
Вхід дійсно безоплатний, але буквально через хвилину вам принесуть барну карту, в якій вартість напоїв коливається від 800 до 1500 бат. Що за тайським мірками не просто дорого, а дуже дорого. На ваші запевнення, що прямо зараз жага вас абсолютно не турбує, офіціантка просто потисне плечима і скаже щось на кшталт: «Прийшов подивитися — купуй напій. Пити чи не пити — діло хазяйське, але грошики, будь ласка викладай». Біля виходу в цей самий момент матеріалізується пара чоловіків, так що думки втекти, нічого не замовивши, можна залишити.
Що робити: якщо вас дійсно цікавлять приховані можливості організму некрасивих тайок і те, що можуть приховувати в собі ці організми — просто налаштуйтеся на те, що відвідування цього атракціону коштує від 800 бат. І кожному, хто прийшов — безоплатний напій. З такими думками, принаймні, не відчуваєте образи від того, що вас розвели. Якщо ж нічого цікавого в подібних шоу ви не знаходите — просто проходьте повз. І не ведіться на безоплатний вхід, який, як відомо, веде в мишоловку.
Закритий храм
Де: в Бангкоку.
Як: якщо ви не дуже добре уявляєте собі, де знаходиться вхід в той чи інший храмовий комплекс Бангкока, і випадково підходите до нього з іншого боку, з великою часткою ймовірності ви зустрінете місцевого жителя, який здалеку почне кричати вам, що сьогодні санітарний день, і храм не працює. І для переконливості навіть може посмикати задні двері, які, природно, будуть закритими.
Але, скаже вам цей милий таєць: "Ви не впадайте у відчай, я прямо зараз за якісь смішні 20 бат готовий з вітерцем домчати вас до такого храму — ви просто: закачаєтеся!". Якщо ви погодитеся, по дорозі він запропонує вам заїхати до його знайомих, у яких як раз сьогодні фантастичний розпродаж сумок з крокодилової шкіри (еліксиру зі зміїної отрути, антикварних статуеток Будди, шостих айфонів — потрібне підкреслити). Крокодиляча шкіра, звичайно ж, виявиться дерматином, а шостий айфон — двомісячним Лфоном з вбудованим телевізором. І все це вам будуть пропонувати відсотків на 20 дешевше оригіналу. Якщо ви відмовитеся від покупки, це дуже засмутить вашого «гіда», і 20 бат за проїзд перетворяться у 200, 300, а то і 500.
Що робити: не піддаватися на провокацію. Швидше за все, якщо ви таки дійдете до головних воріт, храм виявиться відкритим. Але навіть якщо він дійсно виявиться закритий, в пішій доступності знаходиться ще з десять інших храмів. Так що якщо у вас є спланований заздалегідь маршрут по Бангкоку, без пам'яток ви не залишитеся.
Якщо подумати, всі описані схеми описує одне: вам пропонують якусь халяву, яка в підсумку виходить вам боком. Зовсім як у прислів'ї про скупого, який платить двічі. Тому загальні рекомендації, як не стати жертвою аферистів, мабуть, можна сформулювати так:
- не ведіться на халяву. Немає абсолютно ніяких причин, чому місцевий житель буде робити щось безкоштовно для багатого туриста.
- якщо шахраї від вас не відстають, включайте режим «Моя твоя не розумій». Можна сказати їм чистою українською: «Ви говорите українською? Ні? Як шкода, адже могли так приємно поговорити. Всього гарного і приємного вечора».
- якщо аферисти починають проявляти агресію, краще не відповідати їм тим же, а спробувати відірватися від них і розчинитися в натовпі. Тому що якщо справа дійде до бійки, не факт, що поліція потім прийме вашу сторону.
- до речі про поліцію. Можна спробувати привернути увагу правоохоронців — зазвичай туристичні місця патрулюються досить добре. Але тут теж треба бути обережним — багато туристів розповідають моторошні історії про те, як переодягнені поліцейські аборигени працюють у зв'язці з шахраями, і в підсумку розводять туристів на ще більші суми за відсутні або неправильно оформлені документи.
