Роберт Фуллер, 75 років, покінчив із собою в Сіетлі (США) в цьому травні. Чоловік страждав від останньої стадії раку і не хотів провести решту його днів в лікарні на хіміотерапії. Штат Вашингтон — один із 6, в яких на сьогодні діє закон про "Смерть з гідністю" для невиліковних хворих, інформує Ukr.Media.
Смерть не лякала дядечка Боба. Фуллер говорив, що готовий був померти ще в 80-ті, коли йому поставили діагноз СНІД. Тоді Роберту допомогли ліки, але рак не залишив йому вибору. 10 травня чоловік прийняв смертельну дозу снодійного в оточенні своїх друзів, родичів і партнера, з яким одружився на своїй «вечірці самогубства».
В той день він одягнув синю гавайську сорочку і спустився в кімнату, прикрашену квітами та повітряними кулями. Скрипаль грав «Аве Марія», місцевий поет читав вірші. Він обійшов усіх, хто зібрався в цей день, щоб попрощатися.
«Я готовий піти. Я втомився»
Два шприци, наповнені коричнюватою субстанцією, — суміш снодійного і його улюбленого лікеру Кахлуа — дядечко Боб ввів в живильну трубку і заснув навік. За день до цього Роберт дав інтерв'ю AP, щоб показати, як працює закон про "Смерть з гідністю", який набрав чинності вже в 6 штатах і окрузі Колумбія.
Боб виріс в Нью-Гемпширі. Коли йому було вісім, мати потонула в річці Меррімак, залишивши на березі капці та окуляри. Тоді він, за словами чоловіка, отримав «налаштування за замовчуванням». Якщо життя стане нестерпне, зрозумів Боб, він вирушить до річки Меррімак.
Він зовсім не був похмурою і замкнутою людиною, одержимою думками про неминуче наприкінці існування. Навпаки, всі друзі навперебій описують його як мудрого, енергійного чоловіка, який умів і любив заводити друзів. Він допомагав людям, які намагалися кинути пити та вживати наркотики. Боб займався громадською роботою в організації, яка підтримувала ЛГБТ-співтовариство. Маючи медичну освіту та досвід роботи, допомагав сусідам міняти пов'язки та з іншими дрібними труднощами.
Однак, він давно вирішив, що, якщо буде невиліковно хворий, то віддасть перевагу сам вирішити, коли померти. Боб зміцнився у своєму рішенні, почувши, як одна з сусідок скористалася прийнятим в штаті Вашингтон законом про "Смерть з гідністю".
Роберт з'ясував, що, якщо до цього дійде, йому знадобиться підтвердження щонайменше двох докторів, що жити залишилося не більше пів року, свідоцтво про те, що він при здоровому глузді, а також письмовий і усний запит в присутності свідків смертельної дози ін'єкції. Це була його річка Меррімак.
Коли лікар, до якого він прийшов з банальним болем у горлі, поставив діагноз рак, Боб почав курс хіміотерапії — але незабаром кинув лікування, сказавши, що воно витягує всю його душу. Натомість Роберт почав планувати свою смерть.
«Чому я повинен страждати? Я змирився з кінцем»
Боб привів усі свої справи в порядок. Піднявся на Space Needle та з'їздив зі своїм партнером, який наглядав за ним в останні роки, на узбережжі.
На Facebook залишилися його останні записи: зустрічі з друзями, опис неймовірного болю, який Роберт відчуває, фото з його улюбленим фланом в ресторані за рогом, хоча ковтати через хворобу чоловік вже практично не міг. Він ходив у католицьку церкву і співав у хорі, хоча сам себе називав шаманом і майбутню смерть вважав вічною медитацією.
За тиждень до своєї смерті дядечко Боб написав, що змирився з відходом абсолютно і безповоротно.
«Я готовий відправиться у світ духів. Я готовий скинути смертні кайдани та скупатися у всепоглинаючої любові й зцілення».
Фуллер запросив усіх, хто хотів розділити з ним останні миті життя, піднятися наверх. Друзі зібралися в спальні. Боб переодягнувся в атласну темно-синю піжаму і ліг на ліжко.
«Я все ще тут», — сказав він, закриваючи очі.
