Чотирирічна дівчинка втратила улюблену іграшку у лісі, але через 14 років зустрілася з нею знову. Це справді щасливе возз'єднання, але людям не дає спокою одне питання: де цей плюшевий кіт був усі ці роки та чому він зовсім не змінився, інформує Ukr.Media.
Американська письменниця Сьюзан Уайс Бауер — автор науково-популярних книг з історії. Але в особистому твіттері жінка частіше пише про своє життя і про родину.
Нещодавно один із твітів Бауер став вірусним, набравши майже 48 тисяч лайків і розлетівшись соціальною мережею. По-перше, тому що це зворушлива історія. По-друге, тому що вона ще й загадкова.
"14 років тому моя чотирирічна донька втратила свого улюбленого друга — плюшеву іграшку на ім'я Плурна. Плурна зникла, і ми багато місяців плакали. Сьогодні наша керуюча фермою знайшла Плурну у лісі, заплутану у корінні. Ми відмили її, і вона ціла та неушкоджена. У мене немає слів."
Сьюзан показала своїм читачам дві фотографії знайденої іграшки. На першій Плурну ще не відмили, і вона виглядає досить жалюгідно — вся у моху і землі. Але щойно кота (або це ведмідь?) почистили, стало зрозуміло: за усі ці 14 років іграшка практично не змінилася. Вона виглядає як новенька!
За той час, який Плурна провела далеко від своєї родини, мати та донька дуже змінилися.
"2004 і 2019. Плурні доведеться звикнути до змін."
Але юна господиня рада своєму втраченому другові так само (ну, майже), як і 14 років тому.
Деякі коментатори розчулилися від цієї історії, адже у багатьох із них теж були плюшеві друзі.
- У мене в очах зараз стоять сльози. У мене є улюблена іграшка, теж чорна кішка на ім'я Чорнушка, вона у мене із самого дитинства. Через 32 роки вона все ще зі мною. Хоча вже не така м'якенька і втратила обидва ока.
- Клементина — улюблений ведмедик моєї доньки — була загублена на сім років, поки одного разу ми не знайшли її у сумці на верхній полиці шафи. Ніхто не знає, як вона туди потрапила.
Але більшості користувачів не дає спокою той факт, що через всі ці роки іграшка виглядає так само.
- Це якась дуже якісна іграшка!
- Це просто божевілля! Ніби вона просто зникла з обличчя землі, а потім — раз — і з'явилася знову.
- Чотирнадцять років. Снігопади, бурі, дощі. Щонайменше, один ураган. Мій мозок просто не може у це повірити.
