Професор історії ніндзя хотів залишити студентів без високих оцінок, вигадавши додаткові вимоги до завдання, але одна дівчина виявилася куди більш кмітливою, ніж він припускав. Вона скористалася настільки професійним ніндзюцу, що викладач навіть не став читати роботу і відразу поставив їй найвищий бал, інформує Ukr.Media.
Студентка з Японії Еймі Хага, що вчиться на історика, отримала завдання з курсу про ніндзю написати есе про відвідування музею синобі. Професор здивувався, коли вона здала йому замість роботи порожній лист, але поставив їй найвищий бал за кмітливість.
Еймі зацікавилася ніндзя ще у дитинстві, і під враженням від аніме, почала вивчати книги про найманих убивць. Тому, коли професор заявив, що поставить високу оцінку тільки за найбільш творчий підхід, дівчина відразу зрозуміла, що їй є чим його здивувати. Вона згадала про техніку прихованих послань "абуридаші", якою синобі дуже часто користувалися.
- Я дізналася про це з книги, коли була маленькою, і сподівалася, що ніхто не зробить так само.
Студентка замочила на ніч соєві боби, відтиснула сік через марлю і змішала з водою. Чорнило вийшло досить рідким, і їй довелося бути дуже обережною, щоб щось ним написати на васі — тонкому японському папері. Проте, коли воно висохло — стало непомітним.
Щоб викладач випадково не викинув її листок у відро для сміття, Еймі приклала до нього додаткову записку: "нагріти папір". Професор Юджі Ямада відразу зрозумів, яку саме техніку застосувала Хага.
- Мені здавали роботи, написані на шифрі ніндзя, але я ніколи не зустрічав ті, що зроблені за допомогою абуридаші.
Однак Юджі не повірив, що у дівчини вийшло все зробити правильно, адже складність була не тільки у приготуванні чорнила, але й в обережному написанні.
- Чесно кажучи, я трохи сумнівався в тому, що ієрогліфи вийдуть розбірливими. Але коли я вдома нагрів папір над газовою плитою, слова з'явилися дуже чітко, і я подумав: молодець!
Професор нагрів лише частину листа, щоб зберегти наочність методу абуридаші. Власне есе він прочитав не повністю, адже воно його вже не цікавило. На це, як справжній ніндзя, і розраховувала Еймі.
- Я була впевнена, що професор, принаймні, оцінить мій творчий підхід. Саме есе не було якимось особливим.
