Через хворобу художник осліп і вже назавжди попрощався з творчістю, але все ж таки знайшов у собі сили продовжити улюблену справу. Щоб навчитися малювати наосліп, йому довелося розробити власну техніку живопису, а картини, які у нього при цьому виходять, стилістично нагадують твори Клода Моне, але виявилися більш довговічними, інформує Ukr.Media.
Стамен Карамфілов, 76-річний художник з міста Пловдів, Болгарія, усе життя займався реставрацією ікон та пейзажним живописом. Однак у 2014 році з ним сталося найжахливіше, що може пережити живописець, — він втратив зір через глаукому і повністю осліп на праве око, ліве при цьому зберегло 0,08 відсотка здібності до сприйняття. Спочатку художник втратив надію продовжити творчість і навіть замислювався про самогубство, але у 2015 році зрозумів, що не все втрачено.
"Коли лікарі сказали мені, що я ніколи більше не побачу світ, як раніше, я був у розпачі. Я перекинув ногу через парапет восьмого поверху, але подумав, що вихід є завжди."
Карамфілов виявив, що досі ще може відчути різницю між світлом і темрявою лівим оком, а творчий інстинкт і навички, накопичені за довгу професійну кар'єру, нікуди не зникли.
Майстер зрозумів, що звичними техніками малювати вже не зможе, і тому згадав про енкаустику — старовинну техніку живопису, яка була відома ще стародавнім грекам, римлянам і єгиптянам, а також застосовувалася під час створення багатьох ранньохристиянських ікон. Особливість енкаустики — віск, який використовують у якості сполучної речовини для розплавлених фарб.
Однак Стамен використовує цю техніку не у її класичному вигляді — він удосконалив енкаустику.
"Я розробив метод відбілювання воску на сонці та вкрив ним полотно з чорною основою, а потім розплавив ще трохи воску газовим паяльником до температури від 800 до 1200 градусів і змішав його з фарбами, — розповів художник."
За його словами, віск перешкоджає доступу кисню, і тому кольори картин можуть зберігати свою глибину протягом п'яти століть. Навіть якщо залити таку картину сірчаною кислотою, вона не постраждає.
За допомогою такої оригінальної техніки Стамен зміг продовжити свою творчість, малюючи пейзажні картини, деякі з яких мають легкий відтінок абстракції.
"Я малюю лише на чорних полотнах, тому що можу розпізнати лише теплі кольори — помаранчевий, червоний, світло-зелений. Але у мене є можливість малювати лише коли ясно і сонячно, так я бачу тіні, а у похмуру погоду і у темряві — не можу."
Готуючись до створення чергової картини, художник спочатку уявляє її, стоячи у декількох сантиметрах від полотна і подумки розбиваючи зображення у своїй голові на маленькі квадрати. Після цього він вкриває поверхню полотна розплавленим прозорим воском, який робить поверхню ідеально гладкою і дозволяє Стамену відчувати лінії, які він виводить.
"Торкаючись полотна, я можу зрозуміти, де я намалював дерево, а де сонце."
Роботи Стамена Карамфілова виставляли у Німеччині, Греції, Туреччині та інших країнах. Загалом за свою кар'єру він встиг організувати 32 виставки, але усі вони відбулися ще до втрати зору. Тепер головна мета художника — зробити 33-ю виставку, і він вже наблизився до цього.
"Чому б і ні? Цього року мені виповниться 77 років, тож 33-я виставка звучить не так вже й погано."
Свою авторську техніку Стамен зараз передає учневі, щоб той теж міг якось створити довговічний витвір мистецтва.
