Дівчина завжди захоплювалася спонтанністю своєї матері, яка відрізнялася від інших батьків веселим характером, але навіть не підозрювала, яка болісна правда ховається за поведінкою жінки. Все життя вона зберігала від дочки секрет про свою особистість, адже і сама про нього не знала, інформує Ukr.Media.
Керрі Лив з дитинства вважала свою маму особливою, адже, спостерігаючи за батьками своїх однокласників, помічала, що вони — суворі й дисципліновані. У своїй матері таких якостей маля ніколи не спостерігала — навпаки, жінка робила все, щоб дочці було весело.
"Вона завжди була гарною і веселою. Мама дозволяла нам носити до школи найбезглуздіший одяг і навіть вирішила, що вівторки, наприклад, краще проводити в парку, ніж на уроках. Моє дитинство було ідеальним", — розповідає Керрі.
Дівчина згадує, що, крім любові до яскравих вбрань, мама завжди відрізнялася любов'ю до спонтанних рішень. Наприклад, жінка могла легко зірватися з місця і поїхати подорожувати по країні, і це дуже подобалося її дочки.
"Вона могла просто полетіти з подругою в Індію. Вау, це круто, завжди думала я, але не підозрювала, що за цим стоїть".
Однак Керрі багато чого не знала про свою матір. Коли дівчинка була в старшій школі, вона стала помічати, що незвичайна поведінка її мами стає просто дивною.
"Наш батько пішов з сім'ї, брата вигнали зі школи. Були непрості часи, і іноді, бувши, на перший погляд, веселою, мама різко змінювалася і могла просто виставити мене на вулицю, а через годину, плачучи, зателефонувати й благати повернутися. Я пов'язувала це з труднощами, які відбувалися в нашому житті, і не надавала скандалам уваги. Тим більше що мама майже відразу ж ставала такою ж радісною, як і раніше".
Однак, дізнайся Керрі, що стоїть за веселощами матері, можливо, не стала б радіти імпульсивним вчинкам матері.
"Я не знала, що мама хвора. Не знала і не підозрювала до тих пір, поки у неї не стався зрив. Тепер я знаю, що весь цей час вона відчувала себе погано, але приховувала це від нас. Я уявляю, яку велику роботу їй довелося для цього провести. Навіть близькі люди й гадки не мали, що з нею щось не так. Тільки зараз, через 20 років, я дізналася, що у неї біполярний розлад, який навіть приводив її до спроб самогубства".
Біполярний розлад, або БАР, — це психічний стан, при якому у людини чергуються маніакальні й депресивні стани. В стадії манії хворий здається активним і життєрадісним, але будь-яка дрібниця здатна вивести його із себе набагато сильніше, ніж здорового.
Причини виникнення БАР досі не вивчені медиками до кінця, проте захворювання може передаватися у спадок. Як правило, пацієнтам з біполярним розладом призначають курс препаратів для контролю настрою, а іноді й сеанси психотерапії.
Тепер Керрі звинувачує себе в тому, що довгі роки не помічала, як важко було її матері справлятися з життєвими труднощами, але частина відповідальності за це покладає на систему охорони здоров'я.
"Хіба ніхто не міг їй допомогти? Найчастіше це пусті слова про «подолати стигму», «бути в курсі» і так далі, але мова не йде про реальну підтримку людей, які опинилися в складній ситуації. Сім'ї, подібні до моєї, і зараз борються самостійно. Такі люди, як мама, досі не отримують допомоги, якої вони так відчайдушно потребують. Їй поставили діагноз у 50 років. Її імпульсивна і безрозсудна поведінка мала причину, кричала про неї, але ніхто не знав. Коли я запитала у лікаря, що мені слід робити, якщо мама знову спробує накласти на себе руки, він знизав плечима і порадив зателефонувати рятувальникам".
Як зізналася Кері, вона вчиться приймати свою маму такою, яка вона є, і розуміти, що деякі риси характеру матері, які дівчинка любила все життя, це хвороба, яка потребує лікування.
