Для деяких раннє пробудження, щоб іти до школи, в інститут або на роботу стає справжнім випробуванням, а будильник — ворогом номер один. Але мало хто замислюється, яким складним було людське життя до того, як будильники винайшли, інформує Ukr.Media.
Перші будильники з'явилися в Китаї. Вони представляли собою складні пристрої, в яких стікала вода. Згодом вона досягала потрібного рівня, що провокувало звуковий сигнал. У європейців аналогів такого будильника не було.
Взагалі, історія будильника в більш сучасному розумінні починається з XIX століття. Однак, у ті часи він вважався предметом розкоші, тому велика частина населення Європи продовжувала вставати за традиціями предків.
Найчастіше звичайні люди в Європі пробуджувалися за допомогою дзвону. По суті, це і був будильник, тільки призначений для всього населеного пункту. І той, який не можна перенести або скасувати.
Зазвичай, дзвони розташовували в ратушах, у спеціальних мечетях або на дзвіницях — все залежало від регіону проживання. Згодом, дзвін замінився на фабричні гудки.
В Англії та Ірландії були «будильники», які за гроші будили клієнтів у певний час. Для цього відповідні люди використовували тріскачки, палиці або кийки, щоб з їх допомогою стукати у двері і вікна людей, таким чином повідомляючи про те, що пора вставати.
Ті, хто з якоїсь причини не міг або не хотів користуватися послугами дзвонаря, могли чути гудки від заводів, намагалися пити багато води на ніч. Так відбувалося природне пробудження. Найчастіше до цього методу вдавалися американці, причому робили вони це трохи більше ста років тому.
