Жінка з США, яка страждала на панічні атаки, досить швидко забула про свою проблему. Варто було лише купити фургон і звільнитися з роботи

30-річна жінка, чия важка корпоративна робота змусила її боротися з тривогою і панічними атаками, розповіла про те, як вона кинула це заняття на користь кочового способу життя у фургоні, який вона перетворила на будинок на колесах, інформує Ukr.Media.

Фрілансер-маркетолог Хіларі Берд (Hilary Bird) з Нью-Гемпшира, США, завжди полюбляла подорожі, але її успішна кар'єра у корпоративному маркетингу означала, що вона не могла собі дозволити подорожувати стільки, скільки їй хотілося б.

Після 7 років у корпоративному маркетингу у Хіларі почали проявлятися регулярні напади паніки, тоді вона зрозуміла, що це знак, який говорить їй про те, що вона повинна кардинально змінити своє життя.

Хіларі захотілося вільно подорожувати у будь-яке місце, куди їй тільки заманеться, і бути керівником для себе, працюючи віддалено.

Деякі друзі Хіларі раніше жили у фургоні, і, зрозумівши, що такий кочовий спосіб життя дозволить їй здійснити мрії про подорожі та віддалену роботу, Хіларі вирішила провести своє власне пізнання такого способу життя.

У листопаді 2019 року Хіларі зробила серйозний крок у бік своєї ідеї, коли кинула роботу. Зрештою за 6200 доларів (173172,63 гривні) вона купила фургон Ford E250 1999 року випуску, щоб переобладнати його у свій новий будинок на колесах.

Наступні 5 місяців Хіларі разом зі своїм 61-річним батьком Джимом (Jim) провела за апгрейдом колишнього маршрутного автобуса.

Витративши 3600 доларів (100551,85 гривні) на важливий ремонт, який включав установку нової гальмівної системи і вітрового скла, а також 1700 доларів (47482,82 гривні) на матеріали для внутрішнього оздоблення фургона, модернізація була повністю завершена.

У травні 2020 року Хіларі вирушила у подорож, і відтоді вона вже подолала 15 тисяч миль (понад 24 тисячі км), подорожуючи по Айдахо, Тихоокеанському Північному Заходу і Аризоні.

Відтоді, як вона вирушила у подорож, Хіларі, яка у цей час перебуває у Каліфорнії, повністю позбулася від тривожності, що переслідувала її. Життя у фургоні дозволило жінці мати більше свободи і жити спонтанним життям, яке їй дійсно дуже подобається.

"Після майже 7 років кар'єри у корпоративному маркетингу у мене на роботі почалися напади паніки, я знала, що це сталося через те, що я чекала на серйозні зміни", — розповіла Хіларі.

"Я завжди хотіла подорожувати і вирушати туди, куди хочу, бути для себе керівником і працювати віддалено".

"Маючи друзів, які недовго прожили у фургоні, я почала це вивчати. Я зрозуміла, що життя у фургоні посприяє досягненню усіх моїх цілей — тому я звільнилася з роботи... і полетіла до Канади, щоб забрати свій фургон, навіть не оглянувши його особисто, після чого протягом наступних 5 місяців я разом зі своїм батьком займалася його модернізацією".

"Я знала, що звільнення з роботи вдарить мені по кишені і змусить шукати віддалену роботу".

"Після того, як я звільнилася, я почала звертатися до старих знайомих у LinkedIn, запитуючи, чи є у них потреба у позаштатному маркетологу. Тепер у мене є три позаштатних посади з неповною зайнятістю — усе завдяки старим зв'язкам, і це чудово, оскільки, враховуючи мою ситуацію, я можу бути максимально вільною".

"Мій батько і я витратили трохи більше 5 місяців на те, щоб випатрати, а потім відремонтувати фургон. Ми використали багато старих деталей і матеріалів з гаража моїх батьків, щоб заощадити на реконструкції фургона".

"Найнеобхіднішими для мене деталями стали раковина, плита, яку можна прикріпити до фургона, і ліжко, що трансформується. Мені потрібні були пристрої, які дали б мені гнучкість, щоб за необхідності я могла не залишати фургон для виконання будь-яких повсякденних потреб. Тепер протягом дня я можу використовувати мою лаву-ліжко у якості робочого місця, а також готувати і прибирати, роблячи усе це у фургоні".

"Життя у фургоні безумовно таке, яким ви його собі уявляєте. У більшості випадків мені подобається почуття незнання, куди мене приведе цей день — чи залишуся я у тому ж таборі або знайду нове місце? Чи вирушу у крутий похід або цілий день пропрацюю у фургоні? Чи треба мені зробити припаси або зустрітися з друзями, які опинилися поблизу?"

"Іноді це втомлює, тому що все, що ви приймаєте як належне, живучи у будинку, тепер стає мікро-рішенням, що виснажує вашу свідомість. Зрештою, ви лежите цілий день у своєму фургоні, застрягши у аналітичному паралічі. Але у більшості випадків вас надихає свобода обирати власний розклад".

"Відтоді, як я почала жити у фургоні, я практично не турбуюся. Звичайно, у всіх наявний певний ступінь занепокоєння, але зі мною не траплялося нічого схожого на те, що було раніше. Безперервне самотнє проведення часу у фургоні відмінно допомагає мені поглянути на "велику" картину життя".

"Ви зіштовхуєтеся з безліччю проблем, які неможливо передбачити. Можливо, виникне проблема з механікою або ви дістанетеся до відмінного місця для табору і побачите, що місце вже зайняте. Або під час приготування вечері у вас закінчиться пропан для приготування їжі".

"Я долаю подібні проблеми, нагадуючи собі, що я обрала цей спосіб життя, тому що хотіла випробувати щось нове... тож це лише частина шляху".

"Я не поспішаю і не відчуваю стресу, коли виникають проблеми, тому що я не прив'язана до встановленого графіку або взагалі до чийогось графіку, тож це допомагає мені підходити до проблем більш спокійно".

Спочатку Хіларі побоювалася ділитися у соцмережах своїм життєвим досвідом подорожі у фургоні, але все ж таки вона через себе переступила і зробила це, побажавши своїм прикладом і неймовірною історією надихнути інших людей піти на щось подібне.

Власними пригодами Хіларі регулярно ділиться в Instagram-аккаунті.

На даному етапі улюбленим місцем, яке пощастило відвідати Хіларі, був Айдахо, у майбутньому ж вона дуже хоче відвідати Неваду і Нью-Мексико.

"Я люблю Айдахо, тому що у ньому є безліч національних парків і громадських земель, де можна розбити табір, безліч водойм і озер, де можна охолодитися, гірських хребтів і дійсно унікальних місць, на зразок Національного пам'ятника і заповідника Місячні Кратери", — сказала вона.

"Час, проведений на самоті, і вільна можливість бути там, де я хочу і коли хочу, дійсно надихають. Перебуваючи у фургоні, я розумію, коли мені потрібно зменшити швидкість і бути більш уважною".

"Щоб почати такий спосіб життя, не потрібен великий модний фургон. Ви можете купити старий фургон за кілька тисяч доларів, створити ліжко з фіксованим каркасом і вирушити у подорож, або й зовсім почати усе можна з машини".

"Не дозволяйте складній конструкції фургона або дорогим доопрацюванням приголомшити вас так, що ви захочете усе кинути", — говорить Хіларі.