Жителі ірландського міста Трім — Мішель і Стівен Дейлі — багато років намагалися стати батьками. З дев'яти вагітностей лише одна закінчилася пологами, Але дитина не вижила. У 2007 році на 28 тижні вагітності Мішель відчула перейми і одразу ж поїхала до лікарні, але лікарі відправили її додому, сказавши, що турбуватися нема про що. Через кілька годин у туалеті вона відчула, що народжує. Жінку за допомогою швидкої відвезли до лікарні, де народився її син Крістофер. Хлопчика з вагою лише у 900 грамів врятувати не вдалося, інформує Ukr.Media.
З полікістозом яєчників Мішель було важко завагітніти знову. Але пара продовжувала намагатися. Переживаючи один викидень за іншим, жінка знаходила розраду у їжі і гладшала. Лікарі переконували ірландку зупинитися і скинути зайву вагу, але впоратися з болем по-іншому їй не вдавалося.
Але потім їй пощастило зустріти лікаря Мері Малкуїн — небайдужу людину і досвідченого фахівця, яка поставила за мету знайти справжню причину безпліддя пари — і знайшла. Лікар Малкуїн виявила у Мішель поломку генів, що викликає порушення згортання крові. Під час вагітності у жінки кров ставала густішою, а тромби, що утворювалися, травмували судини і призводили до зриву вагітності. Після обстеження Мішель поставили на облік. Вона щотижня здавала аналізи крові і приймала відповідні препарати, завдяки яким змогла виносити і народити сина Ділана.
Після восьми викиднів і народження мертвої дитини Мішель і Стівен нарешті змогли взяти свого живого і здорового сина на руки. Вони одразу ж охрестили його "райдужною" дитиною, адже він висвітлив їх життя радістю і надією.
"Іноді ми дивимося одне на одного і не віримо, що у нас є дитина. Нам дуже пощастило, що він у нас народився", — говорить Мішель.
Коли малюк Ділан підросте, мама і тато планують розповісти йому про старшого брата Крістофера, який назавжди залишився у їх серцях — як і інші діти, яким не судилося народитися. Іншим парам, яким не вдається стати батьками, Мішель радить не впадати у відчай. Вона сподівається, що її історія зможе надихнути їх не опускати руки та сподіватися.
"Не відмовляйтеся від своєї мрії. — каже вона. — Надія є завжди".
