10 жовтня 2013 року данець Тор Педерсен залишив сім'ю і роботу заради великої подорожі по всіх країнах світу. Витівка вже була епічною за своїми масштабами, але чоловікові такого виклику здалося мало: він вирішив зробити це без жодного перельоту. Майже через 10 років Педерсен повернувся додому в Данію, відвідавши 203 держави і жодного разу не зазирнувши в пошуковик дешевих авіаквитків, інформує Ukr.Media.
Щоб подорож мрії аерофоба вийшла максимально чесною, данець встановив для себе два жорсткі правила: проводити в кожній країні не менше 24 годин і не повертатися додому, доки не завершить розпочате.
Думаєте, Педерсен — якийсь там крутий номад-айтішник і може собі дозволити таку відпустку? Насправді чоловік зізнавався, що жив не більше ніж на $20 на день, а в дорозі переважно виконував обов'язки посла доброї волі Червоного Хреста, допомагав церквам та вів блог в інстаграм. До цього Тор довго працював логістом — за його словами, без досвіду у сфері перевезень його поїздка зайняла б не менше ніж 20 років.
24 травня Педерсен відвідав останню, 203 країну у своєму списку — Мальдіви. Після цього 44-річний мандрівник вирушив до Малайзії, де сів на борт контейнеровоза MV Milan Maersk, який 26 липня доставив його до Данії.
«Є історичне відчуття повернення додому кораблем. Люди помічають його на горизонті, потім стоять і махають, коли я спускаюся трапом. І це здається найкращим способом завершити проєкт», — поділився Тор.
Чоловік починав подорож з Європи, потім сплавав до Північної та Південної Америки, побував на Карибах, в Африці та Середземномор'ї, проїхався Близьким Сходом, Східною Європою та Азією, а у фіналі вирушив збирати колекцію віддалених островів у Тихому океані. Педерсен підрахував, що за 3576 днів йому довелося піднятися на борт 379 контейнеровозів, купити квиток на 158 поїздів, зайняти сидіння в 351 автобусі, зловити 219 таксі, завантажитися з речами в 33 човни і покататися з вітерцем на 43 рикшах.
Загалом він подолав 360 тисяч кілометрів, що приблизно дорівнює дев'яти навколосвітнім подорожам.
За словами Тора, він не надто сильно відхилився від початкового плану — поїздку затягували лише складнощі із візами. За кілька місяців довелося чекати наклейок у паспорт від Ірану, Сирії, Анголи, Науру та Пакистану. Найважче потрапити було до Екваторіальної Гвінеї: чоловік чотири рази отримував відмову у візі, а коли нарешті отримав дозвіл на в'їзд, сухопутні кордони країни закрилися через ковід. До речі, пандемію Тор зустрів майже в її епіцентрі — в Гонконгу. Там йому довелося безвилазно провести цілих два роки — за цей час данець встиг отримати посвідку на проживання, одружитися і знайти себе мотиваційним оратором.
Чоловік також пережив важкий випадок малярії в Гані, потрапив у чотириденний шторм на шляху з Ісландії до Канади, примудрився проникнути через кілька закритих сухопутних кордонів у конфліктних зонах та переміг не менше сотні бюрократичних махін. Найбільша виснажлива ситуація була з урядом Палау, який чомусь пів року не дозволяв данцю припливти в країну на контейнеровозі.
Що далі? Поки що Тор не будує жодних планів на життя — все ще звикає до того, що подорож закінчена, проводить час із сім'єю, розгрібає запити на інтерв'ю та повідомлення від підписників, кайфує від данської прохолоди та стверджує, що поки що йому «не треба більше жодних змій, диких собак, малярії та віз».
Топ улюблених країн Педерсену скласти важко, але найдивовижнішими назвав Ісландію, Ірак та Сенегалу.
Найбільше в цій пригоді мандрівника вразили люди. Педерсен каже, що провів усю поїздку під гаслом «Незнайомець — це друг, якого ти раніше ніколи не зустрічав». У всіх куточках світу чоловіка завжди приймали привітно, пригощали, хто чим може, пускали переночувати і допомагали дістатися потрібної точки.
«Або я найщасливіша людина на світі, або світ перебуває в набагато кращому становищі, ніж більшість людей думає, начитавшись страшних і драматичних новин у соцмережах», — заявляє Тор.
