У країнах колишнього СРСР ім'ям по батькові володіють майже всі громадяни. Проте жителі Європи та США не мають патронімів, тільки ім'я та прізвище, інформує Ukr.Media.
Як виникло європейське ім'я?
Спочатку ім'я по батькові було практично у всіх народів планети. Прізвища, у сучасному розумінні цього слова, з'явилися лише у X столітті. Багато хто спочатку був по батькові і пішов від прізвиська родоначальника сім'ї.
Піонерами, які приміряли нову частину імені, стали жителі Північної Італії. Це був економічно розвинений регіон у Європі. Прізвища стали необхідні для регулювання прав успадкування і точнішої ідентифікації людини та її сім'ї.
В решті Європи прізвища поширилися лише до XV століття. І з їх поширенням ім'я по батькові стали не потрібні. Прізвище і так відбивало приналежність людини до сім'ї. Щоб визначити статус європейця, достатньо було дізнатися про його прізвище.
Свою роль грав і сімейний бізнес: за прізвищем людини можна було дізнатися, чим займається людина.
Іспанці та португальці, зациклені на своєму благородному походженні та патріотизмі, брали 2 прізвища (батьківське та материнське) та 2 імені (одне особисте, інше церковне).
При цьому церковне ім'я у хлопчика могло бути жіночим, а у дівчинки чоловіче. Наприклад, хлопчик на ім'я Хосе Марія та дівчинка на ім'я Марія Хосе. Повне ім'я — Хосе Марія Ісідоро Луїс (Ісідоро — прізвище батька, а Луїс — прізвище матері).
У Великій Британії та США також немає по батькові. Замість них використовують "середнє" або "друге" ім'я. Його дають на честь якогось родича, священника чи іншої значущій сім'ї людини.
Чому по батькові збереглися у нас?
Прізвища на Русі з'явилися торік у XIII столітті — у Новгородській Республіці. Проте, носили їх далеко не всі. Якщо в Європі прізвище було звичайною справою, то у нас воно було порівнянне з нагородою. Родове ім'я могли мати лише князі, бояри, дворяни, купці і служиві люди, що найбільш відзначилися.
Селяни, які становили 80% населення, не носили прізвища. Родове ім'я їм заміняло по батькові або взагалі прізвисько. У зв'язку із цим прізвища серед населення поширилися лише 100-150 років тому. До цього моменту по батькові вже стало невіддільною частиною нашої нації.
Уявити себе без по батькові практично неможливо. Якщо Європі головне слово у імені — прізвище, то у нас основне місце продовжує займати по батькові. Також вони збереглися у арабів, євреїв, тюрків, скандинавів та деяких інших народів.
Сьогодні від патронімів повільно відмовляються. Іноді діти хочуть взяти ім'я матері (якщо батько не брав участі у вихованні) чи навіть імена обох батьків.
