Вирушаючи на пошуки нових земель, мореплавці намагалися повністю завантажити трюми прісною водою і їстівними запасами, а коли вони закінчувалися, то людям доводилося голодувати. Чому ж моряки не ловили рибу в океані, адже її було довкола, інформує Ukr.Media.
За часів великих географічних відкриттів Магеллана, Христофора Колумба, Васко да Гама у записах зустрічається та сама дивина. Розповідається про багатий улов, описується риба, а потім виявляється, що вона не придатна для їжі. Наприклад, картограф Магеллана Антоніо Пігафетта у своєму щоденнику написав, що було виловлено багато риби, а потім її всю викинули за борт. У записах згадується і про загибель близько сорока людей екіпажу.
Звичайно, моряки дивувалися дивовижним рибам, але не вживали їх у їжу. Однак були види, які знайомі кожному європейцю, і ніхто не очікував, що від звичайного морського окуня або тунця можна померти. Існує думка, що отруйними можуть бути тільки рослиноїдні риби, а хижаків можна без побоювання вживати в їжу. Тут і таїлася небезпека, адже будь-яка риба могла виявитися смертельно отруйною. Люди намагалися якось убезпечити себе, використовуючи кілька способів.
- Іспанці, бувши фанатично віруючими, пійману рибу окроплювали святою водою, сподіваючись, що це врятує їх від смерті.
- Зверху на спійману рибу клали срібну монету або хрестик. Якщо вони змінювали колір, то рибу викидали.
- Свіжу рибу залишали на палубі і спостерігали: якщо мухи зліталися, значить, вона їстівна; якщо їх не було, то весь улов, яким би багатим він не був, викидали за борт.
Такі спогади мореплавців були досить поширеними. Ще в сьомому столітті до нашої ери китайськими придворними лікарями описувалися випадки несподіваної і дивної смерті людей після того, як вони вжили в їжу морську рибу.
Практично до середини XIX століття ніхто не міг визначити, чому гинуть люди. І лише 1866 року Феліпе Поей, кубинський лікар і натураліст, виявив причину. Він описав випадок, коли людина з'їла молюсків, якими й отруїлася. Виявилося, що всьому виною сигуатера, або чигуатера. Це хвороба, яка розвивається в тілі людини, яка вживала в їжу заражену рибу або молюски сигуатоксином. Це отрута, що міститься у деяких видах планктону.
Цікаво, що для морських мешканців цей токсин абсолютно нешкідливий. Риби, які харчуються планктоном, ковтають ці організми, і вони накопичуються у їхніх тілах. Коли їх поїдає хижа риба, чи то окунь, мурена, баракуда та їм подібні, то отрута потрапляє до них, а потім і в організм людини, яка їх вживає. Чим довше живе риба, тим більше отрути в її організмі.
Найстрашніше і найнеприємніше те, що навіть при термічній обробці токсин не руйнується.
Перші симптоми виявляються за годину після вживання отруєної риби. У людини починає боліти живіт, потім настає блювота, діарея, у деяких випадках можлива зупинка дихання або порушення роботи серцево-судинної системи. Якщо вчасно не надати першу медичну допомогу, то людина може померти. Як такого конкретного лікування не існує, медики проводять процедури, як і при будь-якому отруєнні.
Через сімдесят років хвороба знову нагадала про себе. Американські військовослужбовці отруїлися рибою під час Другої світової війни. Після проведених досліджень було підтверджено отруєння сигуатерою.
У світі щороку фіксується близько п'ятдесяти тисяч випадків отруєння сигуатерою. Звичайно, це приблизні цифри, оскільки не всі звертаються за допомогою. Хворих може бути значно більше, адже кожна людина по-різному переносить отруєння.
