Коли нам не простягнули руку в складні часи, ми не стали їхніми боржниками — ми залишились вільними, інформує Ukr.Media.
Так, нам не допомогли, але в цьому є своє благо. Ми вистояли самі, вибралися з ями, пережили голодний рік без чужої підтримки. І тепер немає сенсу засмучуватися, що хтось відвернувся чи відмовив у допомозі. Адже якби ті люди дали вам хоч найменше — крихітне яйце, — ви б усе життя розплачувалися за курей, які могли б з нього вилупитися, і за яйця, що могли б бути знесені.
За шматочок хліба довелося б платити боргами за майбутні врожаї, що могли б вирости. День за днем нагадували б вам про "велику милість", розповідали б усім навколо, як годували вас короваями та омлетами, без яких ви нібито не вижили б. І ви неминуче опинилися б у ролі невдячного боржника.
Допомога від дріб'язкових і токсичних людей — це найдорожча з усіх можливих цін. За кожен дар вони вимагають розплати — не лише в золоті, але й у вашому душевному спокої, свободі та часі. Їхня "допомога" перетворюється на вічне рабство, де відсотки ростуть швидше, ніж вдячність.
Добре, що нам не допомогли. Ми нікому нічого не винні. Ми залишились незалежними і вільними від будь-яких зобов'язань. І якщо зараз ми робимо добро тим, хто колись відвернувся від нас, то лише за власною волею, без гіркоти чи образ.
Завдяки їхній байдужості ми уникнули кайданів боргової залежності. Адже допомога таких людей не рятує — вона душить. А відсутність допомоги загартовує і робить сильнішими. Як добре, що колись вони залишились осторонь. Тепер наші успіхи належать тільки нам, і ніхто не зможе претендувати на врожай з наших полів чи вимагати плату за хліб, якого ми так і не отримали.
Тільки подумати, що було б, якби ми прийняли їхню допомогу! Ця думка лякає сильніше за будь-які труднощі, через які ми пройшли. І головне — ми пройшли їх самі. З честю та свободою.
