Життєві шляхи часом розходяться так несподівано, як струмки після весняного дощу. Особливо коли йдеться про долі сестер, які виросли в одній родині, але обрали зовсім різні дороги. Кожна з них була впевнена у правильності свого вибору і намагалася переконати в цьому іншу. Їхні погляди на сімейне життя, кар'єру та самореалізацію стали віддзеркаленням двох різних світів — традиційного та модерного, східного та західного, інформує Ukr.Media.
Доволі в юному віці дві сестри вийшли заміж. Старша сестра вийшла за німця і за майже 20 років перебування в Німеччині повністю перейняла європейські погляди на життя. Про дітей почала замислюватися після 35 років. Спочатку — кар'єра, будинок в іпотеку, машина для кожного з подружжя.
Усі обов'язки та клопоти — строго порівну. Не вмієш готувати — вчись, не вимагай зі своєї другої половинки. Ніхто не зобов'язаний за тобою, дорослою людиною, мити й прибирати.
Молодша сестра вийшла заміж за свого однокурсника. Вона одразу народила одного за одним трьох дітей і жодного дня не працювала. Займалася домом, створювала затишок, водила дітей на заняття.
Підсміювалася над старшою: дивись, піде твій чоловік до молодої, ти щось зовсім за собою не стежиш, сіра й бляклa стала, як міль. Врахуй: кар'єрою чоловіка не втримаєш. Вчися пироги смачні пекти й сорочки прасувати.
А сестра, приїжджаючи раз на рік у гості, жахалася: навіщо фарбуватися для занять фітнесом? Навіщо ходити в хмарі італійських парфумів по хліб? Навіщо носити золоті прикраси й шпильки на роботу?
У цивілізованих країнах ніхто так не робить! Що ж ви живете, як у циганському таборі! Одна краща за іншу!
Сестра їй дошкуляла: ти знаєш, що ризик народити розумово неповноцінну дитину до 40 років збільшується? Чого ти чекаєш?
У 40 років ти почнеш сипатися: тут стрельне, там заболить. Елементарно, енергії буде менше. Поведеш дитину в 1 клас, тебе за бабусю приймуть.
Коли дитина в тебе попросить з інститутською задачкою допомогти, ти відмовиш, склероз почнеться! Якщо є мізки — кар'єра буде, пізніше, але буде. А дітей треба народжувати вчасно. Заробляти гроші — це прерогатива чоловіків.
Але все склалося добре: сестра з німцем купили будинок в іпотеку, народився прекрасний син. А молодша, розриваючись між трьома дітьми й плитою, із заздрістю дивилася на них.
Чоловік все частіше затримувався на роботі, а приходячи, бурчав: "Є що поїсти?".
Вона подавала вечерю, і, залежно від настрою чоловіка, або тихо йшла спати, або сиділа й вислуховувала, які партнери ненадійні, а співробітники ліниві.
Їй чомусь здавалося, що будь вона директором фірми, вона змогла б налагодити управління. Навіщо вона погодилася сидіти вдома? Діти виростуть і підуть. І чоловік піде. І як вона буде жити?
Однак все склалося як у якійсь добрій казці.
Одного вечора молодша сестра дивилася на своє відображення у вікні. За склом падав сніг, а вона думала про те, як по-різному склалося їхнє життя зі старшою. І раптом зрозуміла — річ не у тім, хто з них обрав правильний шлях. Просто кожна з них загубила щось важливе у гонитві за своїм ідеалом.
Старша настільки захопилася ідеєю рівності та незалежності, що майже втратила жіночність. А молодша так старанно відповідала образу "ідеальної дружини", що забула про власні мрії та амбіції.
Вона дістала телефон і написала сестрі: "Знаєш, я вирішила повернутися до навчання. Діти вже підросли, і я хочу спробувати себе в управлінні бізнесом. Ніколи не пізно будувати кар'єру".
Відповідь прийшла майже миттєво: "А я записалася на кулінарні курси. Мій німець у захваті від домашньої випічки. Виявляється, це може бути справжнім задоволенням, коли це твій вибір, а не обов'язок".
Вони обидві посміхнулися, розуміючи, що життя — це не змагання "хто правильніше живе", а постійний пошук свого власного шляху. І іноді найкращі рішення народжуються на перетині різних світоглядів, коли ми вчимося одне в одного, зберігаючи при цьому власну індивідуальність.
Тепер, коли молодша сестра повертається з бізнес-курсів, а чоловік зустрічає її з гордістю в очах, вона розуміє — щастя не в тому, щоб відповідати чиїмось очікуванням, а в тому, щоб знайти свій власний баланс між сім'єю та самореалізацією. І найголовніше — ніколи не пізно почати жити так, як підказує серце.
