Старше покоління, часто виховувалися в дусі стриманості, самостійності та замовчування особистих труднощів. Моя бабуся казала: наше покоління не знало слово "проблема", було слово "завдання". Бери і роби, інформує Ukr.Media.
Я застала ще ті часи, коли багато тем були табуйовані. Вважалося поганим тоном говорити про те, що у тебе болить, скаржитися на брак грошей, скаржитися на чоловіка.
Ера телебачення взялася нас розкріпачувати. Відвертість стала цінністю, іноді навіть надмірною. З'явилася жовта бульварна преса, яка смакує найнепристойніші людські справи.
Все перевернулося з ніг на голову. Тепер здається дивним тримати тривоги в собі. Йди до психолога, викладай свої таємниці. Або пиши про них з надривом дописи в інтернеті. Відкривай душу, виливайся на чужі голови.
"У мене проблема" — пише дівчина Світлана. "Я не знаю, що вибрати — Іспанію чи Італію. Шугаринг чи електроепіляцію. Блондина чи брюнета".
Старше покоління розуміє, що проблем у дівчини немає, є багато вільного, нічим не заповненого часу. Та й скарга виглядає як хвастощі.
Я якось взялася порахувати, скільки люди скаржаться — артисти в інтерв'ю, випадкові попутники в транспорті, сусіди, рідня, подруги. Втомилася пальці загинати. Замість того, щоб нарікати на долю, чи не краще з нею подружитися? Або мовчки працювати, рухаючись у потрібному напрямку?
Є народна мудрість про те, що постійне нарікання та негатив може погіршити ситуацію, а позитивний настрій та віра можуть допомогти:
"Ніколи не кажіть, що у вас все погано! Бог почує це і скаже:
- І ти вважаєш, що це погано? Я покажу тобі, що таке погано!
Завжди кажіть, що у вас все добре, тоді Бог почує це і скаже:
- І ти вважаєш, що це добре?! Так я покажу тобі, що таке добре!"
Говорити про те, що у неї все погано, може тільки та людина, у якої нічого немає. Ні слуху, ні зору, ні професії, ні рідних. Ті ж, кого доля нагородила хоч одним пунктом з цього списку, дорослішаючи, прикушують язик. Тому що бояться втратити те, що мають.
