Часом дуже цікаво почути думку іноземки про наших чоловіків. Особливо, якщо ця іноземка — елегантна француженка, інформує Ukr.Media.
Одного вечора за розмовою вона поділилася спостереженням, яке, зізнаюся, змусило мене замислитися.
Коли француженка почала говорити про наших чоловіків то спершу здавалося, що зараз буде комплімент. Ну, типу «мужні, сильні, надійні», все як ми любимо. Але ні — замість компліменту я отримала культурний шок.
"Вони дуже... брутальні"
За словами француженки, українські чоловіки — це як добре просмажене м'ясо: міцні, смачні на вигляд, але трохи сухуваті всередині.
- Вони холодні. Емоцій не показують. Один раз сказав «кохаю» — і на все життя. Ні тобі романтичного смс, ні сльозинки під час фільму. У Франції жінка знає, що її люблять щодня! І ще знає, що чоловік може плакати. У вас — ні.
Я усміхнулася. Бо насправді це не про холодність, а про глибину. Наші чоловіки не говорять зайвого — але якщо вже пообіцяли, то зроблять. У цьому — їх сила і справжність. Вони вміють тримати слово, будувати дім, бути опорою в тиші. Так, не завжди з букетом троянд, але з мішком картоплі — це теж любов.
Хоча наші чоловіки теж іноді плачуть, але не біля нас, а десь у гаражі, коли стартер не заводиться.
"У вас жінка — це все ще каструля і колиска"
А от далі вона підкинула філософський коктейль із соціології та побуту:
- Ваші чоловіки вважають, що жінка має сидіти вдома, народжувати і готувати борщ. А ще — що кар'єра і самореалізація — це не жіноча справа. Ми розійшлися з моїм хлопцем з України, бо він хотів дітей і весілля вже зараз. А я хотіла стати кимось, крім "мамочки". У нас у Франції чоловіки не просто допомагають, а реально беруть участь — і у вихованні, і в прибиранні, і в усьому.
Це вже не про характер, а про соціальні звички. І дійсно, в Україні ще досі зустрічається магічна фраза: «А хто дітей буде виховувати, якщо не ти?». Але тут важливо розуміти: наші чоловіки не зі зла хочуть "домашню жінку", а часто — тому що їх так виховали, бо вони самі зростали в родинах, де мама була серцем дому.
Попри всю французьку логіку й прогресивність, у нас багато жінок не вважають це мінусом. Ми виросли з уявленням, що чоловік має бути стіною — навіть якщо ця стіна мовчить. І що жінка — берегиня. І хоча час змінює ролі, і все більше чоловіків в Європі сьогодні одягаються в жіночі речі, пеленають дітей, готують і плачуть — традиційна модель ще тримає позиції.
Бо для когось спокійний, стриманий чоловік, який не кричить про кохання щодня, але щосуботи носить картоплю з ринку та захистить у будь-якій ситуації — це і є вияв глибоких почуттів. А хто сказав, що любов — це лише слова?
Підсумок з посмішкою
Тож так, французькі чоловіки плачуть, готують тарт-татен і можуть посидіти з дитиною, поки їх партнерка будує стартап. Наші ж — іноді мовчазні герої, що несуть хрест відповідальності й не визнають сліз.
І знаєте, між Парижем і Києвом — не прірва, а культурна дистанція. Кожен мінус можна побачити як плюс — якщо придивитися з любов'ю.
Зрештою, різниця між нашими чоловіками й французами — це не про «краще чи гірше». Це просто різне виховання, культурний контекст, традиції. Французи вільніше говорять про почуття, наші — вміють діяти без зайвих слів. Вони різні — але і ті, й інші можуть бути чудовими партнерами, якщо між людьми є повага, любов і бажання розуміти одне одного.
