Уявіть собі: ви прокидаєтеся після затяжного дощу, виходите на подвір'я, де блищить мокрий дах, лисніє асфальт, а водостоки ще хлюпочуть. А тепер — сюрприз! За це все вам доведеться заплатити. Ні, не за ремонт, не за каналізацію, а за сам... дощ, інформує Ukr.Media.
Так, у Німеччині існує цілком реальний "податок на дощ" (нім. Niederschlagswassergebühr), і місцеві мешканці вже давно до нього звикли. Звучить як фантастика? Насправді — чиста правда.
Чому дощ — це проблема?
У міських умовах дощова вода не просто спокійно вбирається в ґрунт. Вона зливається з дахів, тротуарів, стоянок і доріг у каналізацію. А далі — у річки, озера, очисні споруди. І чим більше асфальту навколо, тим менше води повертається до природи природним шляхом. Це спричиняє перевантаження інфраструктури, забруднення водойм і навіть локальні підтоплення.
Ось тут і вступає в гру податок. Точніше, спеціальний збір за водовідведення дощової води, який запроваджений у більшості німецьких міст.
Як це працює?
Місцева влада обчислює площу непроникних поверхонь — дахів, бетонних доріжок, стоянок — і виставляє рахунок. Чим більше води з вашої ділянки потрапляє у каналізацію — тим більше ви платите. У середньому, це від 0,5 до 2 євро за квадратний метр на рік. Наче й не надто дорого — але за великий дім із парковкою може накапати на кілька сотень євро.
Для прикладу, у Кельні ставка становить близько 1,84 євро за м² на рік. Тож якщо у вас дах на 100 квадратів — це вже майже 200 євро щороку лише за те, що дощ іде не "туди, куди треба".
Звідки це взялося?
Усе почалося ще в 1990-х, коли екологічна свідомість у Європі почала набирати обертів. Було визнано, що зливова каналізація — не бездонна бочка. А догляд за нею, як і очищення води, потребує чималих ресурсів. У 2001 році німецький Федеральний адміністративний суд офіційно визнав право муніципалітетів стягувати окрему плату саме за зливову воду.
Тож з часом ця практика поширилася майже по всій країні.
Як реагують німці?
Здебільшого — спокійно. Для німців податки — це не кара небесна, а механізм справедливого розподілу витрат. До того ж, у цьому зборі чітко простежується логіка: забруднюєш або навантажуєш інфраструктуру — плати. Не хочеш платити? Зроби щось.
І справді, система стимулює до "зелених" рішень. Наприклад, за:
- зелені дахи, які вбирають дощ;
- перфоровану бруківку, через яку вода проникає в землю;
- дощові садки та резервуари для збору води;
Можна отримати знижки або взагалі звільнення від плати. У Берліні, наприклад, якщо ви повністю відводите воду на власній ділянці, податок для вас — нуль.
Отож, дощ у Німеччині — це вже не лише про романтику та калюжі. Це ще й про екологію, відповідальність і навіть — платіжки. Але, погодьтеся, є в цьому щось дуже по-європейськи мудре.
