Сьогоднішня розповідь про миш'як, елемент під номером 33. Йому вдалося налякати не одне покоління людей, і навіть його прізвиська звучать як із детективу: «король отрут», «отрута королів» або «порошок спадкоємців». Це речовина, яку наші предки знали давно, адже миш'як досить часто трапляється в природі, інформує Ukr.Media.
Миш'як зазвичай зустрічається в природі лише у формі одного свого різновиду (ізотопу) — 75As. Він належить до напівметалів: це коли речовина наче й не зовсім метал, але і не зовсім не метал.
Відомий миш'як був не лише через те, що його легко знайти. Спочатку люди використовували його через те, що він дуже отруйний. По факту, миш'яком травили ворогів, прибирали конкурентів, а іноді й невинних людей. Отрута ця підходить для знищення майже всіх живих організмів.
Але не тільки у злодійських справах миш'як був корисний. Здавна ним обробляли комори та зерно, щоб рятувати їжу від шкідників, наприклад, від щурів або комах, які могли зіпсувати запаси.
Чим миш'як такий отруйний?
Як працює миш'як у тілі? Якщо дуже просто — він «маскується» під іншу важливу для життя речовину, яка зветься фосфор. В організмі фосфор потрібен для багатьох обмінних процесів, і миш'як іноді підміняє його в цих хімічних реакціях. В результаті клітини роблять те, що їм здається «правильним», але насправді помиляються і гинуть.
Отруєння миш'яком починає вражати найактивніші органи — наприклад, печінку, нирки, а при вдиханні — легені. Людина може спочатку й не зрозуміти, що з нею, бо проявів у отрути явних немає — можна подумати, що це просто звичайна хвороба чи навіть харчове отруєння. У середньовіччі це було справжнім подарунком для отруйників, бо ніхто не міг точно сказати: жертва захворіла чи її отруїли.
Що цікаво: миш'як небезпечний і у «чистому» вигляді, і у багатьох сполуках (це коли він з'єднаний з іншими речовинами).
Краса, яка вбиває
З давніх часів людям зустрічались різні чарівні камінці, що містять миш'як. Один із таких — реальгар: красивий, яскраво-червоний мінерал, на вигляд — як рубін. Ще є аурипігмент — яскраво-жовтий камінь. Обидва надзвичайно отруйні! Але від цього їх не переставали використовувати для виготовлення фарб. З реальгару робили червоний барвник, з аурипігменту — жовтий.
Поширено було думати, нібито аурипігмент містить справжнє золото, бо він же жовтий! Середньовічним алхімікам хотілося знайти дорогоцінний метал у кожному камені… але все, що вони знаходили — це нові отруєння.
Не лише шкідник, а й… «лікар»
Попри всю небезпеку, іноді миш'як використовували для лікування. Звучить страшно, але історично так і було! Боролися ним із «важкими» захворюваннями, коли вибору особливо не було. Це було щось подібне до сучасної агресивної хіміотерапії: по суті, лікували отрутою.
Миш'як буває у трьох формах, які називають алотропами. Усі вони є різними формами одного й того ж елемента, але мають різний вигляд і властивості. Найстійкішим є сірий миш'як — він і найбезпечніший (хоча все одно отруйний!). Жовта й чорна форми трапляються рідко і є ще небезпечнішими.
Як тільки люди навчилися виробляти миш'як у великих кількостях, його популярність різко зросла. Його додавали у косметику, щоб зробити шкіру білою (!) — уявіть, жінки періоду вікторіанської Англії навіть пили суміші з миш'яком заради краси. Недовго — майже всі потім сильно хворіли…
Антибіотики майже витіснили миш'як із медицини, але подекуди його досі застосовують для лікування особливо важких типів раку.
Цікаво, що миш'як використовували навіть у сільському господарстві та годуванні тварин — у невеличких дозах як засіб від хвороб у птахів та свиней. Сьогодні роблять це вже рідше, бо такі продукти можуть бути шкідливими для людей.
Від смертоносної отрути — до технологій
З появою нових технологій миш'як став потрібний і в промисловості. Деякі його сполуки (наприклад, арсенід галію) використовують у виробництві сучасної електроніки та напівпровідників — це такі матеріали, з яких роблять комп'ютери, телефони та іншу «розумну» техніку.
Миш'як, як і раніше, залишився і в «темних» справах. Наприклад, під час війни у В'єтнамі певні сполуки миш'яку використовували у хімічній зброї.
Але природа завжди знаходить вихід! Деякі бактерії навчилися не просто жити поруч із миш'яком, а й використовувати його для свого життя. Деякі навіть можуть використовувати миш'як замість фосфору. Це довели у 2010-му році, коли в одному дуже солоному каліфорнійському озері знайшли унікальних мікробів.
Ось так: для людей миш'як — ворог, а для когось навіть джерело життя! Світ природи повний див — і, як бачимо, навіть найстрашніша отрута для одних стане необхідною для інших.
Застереження
Ця стаття надається виключно в інформаційних, освітніх та пізнавальних цілях.
Цей текст не є медичною консультацією, діагностикою чи закликом до лікування. Інформація про використання миш'яку в медицині (історично чи сучасно) подається лише для загального розуміння та не повинна розглядатися як рекомендація щодо самолікування чи заміни професійної медичної допомоги. Завжди звертайтеся до кваліфікованого медичного працівника з будь-якими питаннями щодо здоров'я чи лікування.
Миш'як є надзвичайно токсичною та небезпечною речовиною. Контакт з миш'яком або його сполуками в будь-якій формі може призвести до серйозних отруєнь, важких захворювань, інвалідності або смерті. Ніколи не намагайтеся самостійно працювати з миш'яком або його сполуками, вживати його всередину, використовувати в побуті, для косметологічних цілей або будь-яких інших несанкціонованих способів.
Інформація в статті є загальною і може не відображати всі можливі аспекти або останні наукові відкриття, хоча й базується на достовірних джерелах, зазначених у "Примітці".
Примітка
Наукові факти цієї статті підтверджуються численними рецензованими дослідженнями та офіційними джерелами. Механізм токсичності миш'яку, зокрема його здатність "маскуватися" під фосфор і порушувати клітинний метаболізм, детально описаний у публікаціях Агентства з токсичних речовин і реєстру захворювань США (ATSDR) та в огляді токсичності миш'яку в журналі "Environmental Toxicology". Унікальне відкриття бактерій, здатних використовувати миш'як замість фосфору, було вперше опубліковано командою дослідників на чолі з Фелісою Вольф-Саймон у престижному журналі "Science" у 2010 році, хоча подальші дослідження показали складність цього явища та необхідність додаткових механізмів захисту від токсичності арсенату.
Історичне використання миш'яку в косметиці вікторіанської епохи добре задокументоване в архівних матеріалах та медичних звітах того часу, включаючи роботи дослідників з музею Моллі Браун та публікації в Atlas Obscura. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) підтверджує небезпеку миш'яку для здоров'я людини та визначає його як канцероген. Сучасне використання сполук миш'яку в електроніці, зокрема арсеніду галію в напівпровідниках та мобільних телефонах, підтверджується технічними публікаціями та патентами, починаючи з робіт Генріха Велкера в компанії Siemens-Schuckert у 1951 році. Медичне застосування триоксиду миш'яку для лікування певних видів раку досі практикується та описане в сучасних онкологічних протоколах.
