Весною 2025 року в Сполучених Штатах сталася подія, яка вразила не лише медичну спільноту, а й багатьох людей у світі. Йдеться про ситуацію в штаті Джорджія, коли лікарі тривалий час підтримували життєві функції плоду у тілі жінки, яка вже була офіційно визнана мертвою. Такі історії часто змушують дискутувати не лише про новітні можливості медицини, а й про моральний вибір та складні правові питання, інформує Ukr.Media.
Адріані Сміт було 30 років. У лютому 2025 року в неї сталися згустки крові в мозку після сильних головних болів, що призвело до її смерті. Як повідомляє Associated Press (у публікації "Hospital tells family brain-dead Georgia woman must carry fetus to birth because of abortion ban"), обставини у Джорджії були особливими — на той час у штаті діяла сувора заборона абортів після виявлення серцевої активності плоду (приблизно на 6-му тижні вагітності). За інформацією NPR (у статті "A brain-dead woman's pregnancy raises questions about Georgia's abortion law"), лікарі згідно з діючими законами вирішили не припиняти підтримку її тіла апаратами. Було поставлене завдання: дати шанс на виживання плоду, хоча й заради цього довелося продовжувати функціонування організму жінки ще кілька місяців після її смерті.
Згідно з повідомленнями The Washington Post ("Adriana Smith, brain-dead pregnant Georgia woman, kept on life support"), NBC News ("Baby of brain-dead pregnant woman kept alive under abortion law has been delivered") та ABC News ("A pregnant brain-dead woman in Georgia was kept on life support"), коли новина про цей випадок отримала розголос, дискусії точилися навколо кількох важливих питань. Декому це здавалося морально неприйнятним — зокрема через те, що Адріана вже не могла нічого вирішувати на власний розсуд, а родина не мала змоги вплинути на подальші події. Інші наголошували, що основною цінністю стала надія на народження дитини. Думки поділилися й у ставленні до дій лікарів, які перебували між вимогами закону й людською етикою.
Як відзначає The 19th News (у публікації "A brain-dead Georgia woman is set to be taken off of life support after her baby was delivered"), коли дитина таки з'явилася на світ у червні 2025 року шляхом екстреного кесаревого розтину, її стан потребував значної медичної підтримки: хлопчик на ім'я Чанс важив близько 820 грамів, що межує з можливостями сучасної неонатології. За даними NBC News, дитину було поміщено до відділення інтенсивної терапії новонароджених, де медики залишалися поруч, борючись за її життя.
Для родини це був важкий шлях. За інформацією Associated Press, вони не могли попрощатися з Адріаною за звичайного людського ритуалу і все ж не наважувалися відмовитись від шансу дати життя дитині. Їхня позиція не знайшла прямого відображення в ухваленні рішень — закони відіграли вирішальну роль, а лікарі діяли відповідно до нормативних вимог штату. Як зазначає The Washington Post, родичі опинилися між болем втрати та необхідністю приймати непросте майбутнє перед обличчям особливої відповідальності за здоров'я та долю дитини, яка народилася так рано і в таких складних обставинах.
Wikipedia (у статті "Adriana Smith pregnancy case") документує, що 17 червня 2025 року Адріану Сміт було відключено від апаратів життєзабезпечення через чотири дні після народження дитини.
Публічна реакція показала, наскільки ми всі різні, коли стикаємося з пограничними ситуаціями на межі життя, смерті, науки і моралі. Люди в соціальних мережах та у професійних колах ділилися зовсім різними думками. Хтось висловлював глибоке занепокоєння через втрату приватності та гідності померлої, інші зосереджувалися на питанні наукового прогресу — чи варто використовувати медичні здобутки такою ціною. Обговорювали і те, як подібний досвід може вплинути на психічний стан дитини, коли вона виросте.
Додаткові обговорення викликали і спосіб висвітлення цієї історії у медіа. Часто в заголовках фігурувало некоректне формулювання — ніби «мертва жінка народила», що може вести до нерозуміння медичної суті події. Насправді всі необхідні дії виконувала команда лікарів з лікарні Emory University Hospital Midtown в Атланті, а пологи відбувалися шляхом спеціального хірургічного втручання. Точність мови важлива не лише для коректного висвітлення, а й для емоційного сприйняття подібних тем.
У медичному плані це був рідкісний, але не безпрецедентний випадок. За даними дослідження 2021 року, про яке повідомляє Associated Press, схожі практики — підтримувати функції організму після смерті мозку заради виношування плоду — відомі, але залишаються рідкістю. Дослідження виявило 35 подібних випадків у медичній літературі, з яких 27 завершилися живими пологами. Як правило, такі рішення приймаються лише після зважування всіх ризиків і з урахуванням волі сім'ї. У випадку Сміт питання волі рідних і загальної суспільної етики опинилися у тіні вимог державного законодавства.
Згідно з повідомленнями NPR (у публікації "Does Georgia's fetal 'personhood' law mean a pregnant woman must stay on life support?"), існують суперечливі тлумачення закону. Генеральний прокурор Джорджії Кріс Карр заявив, що закон LIFE Act не вимагає від медичних працівників підтримувати жінку на апаратах життєзабезпечення після смерті мозку. Однак сенатор-республіканець Ед Сетцлер, автор закону 2019 року, підтримав дії лікарні, заявивши: "Я вважаю цілком доречним, щоб лікарня робила все можливе для порятунку життя дитини".
Крім того, існує фахова дискусія: чи можливо якісно забезпечити розвиток плоду в такому стані, адже організм матері вже не може реагувати природним чином на потреби дитини.
Психологи кажуть, що наші судження у подібних випадках значною мірою залежать від власного досвіду, культурних і родинних цінностей. Якщо раніше людина мала знайомство з медичними чи етичними дилемами, вона більше схильна бачити нюанси або ж реагувати емоційніше. У суспільстві легко помітити розбіжності у ставленні до таких ситуацій, адже для когось головна цінність — життя дитини, для інших — права та гідність померлого, а для декого — пріоритет закону чи науки.
Подібні дилеми супроводжують людство не одне століття. В етичних дискусіях часто згадують ситуації, коли немає єдиного правильного рішення, а вибір завжди пов'язаний із жорсткими компромісами. Тому в історії Адріани Сміт переплелися сучасні досягнення медицини, предметні питання правових обмежень та особисті емоції тих, хто опинився поруч із цією драмою.
Варто уважно ставитися до кожного такого випадку, не лише з точки зору новітніх технологій, а й крізь призму поваги до почуттів рідних і суспільної етики. Подальша доля дитини, як і психологічний стан родини, значною мірою залежить від підтримки медиків, психологів і суспільства загалом.
Цей випадок повертає нас до осмислення цінності життя та важливості співчуття. Кожна реакція, кожне обговорення — це можливість краще зрозуміти себе й інших в умовах непростих моральних виборів, вічної напруги між можливим і допустимим. Живі дискусії навколо таких подій показують, що людська гідність і співчуття залишаються основою — навіть тоді, коли точна відповідь здається недосяжною.
