Чому температура +35°C ще терпима, а +37°C вже здається пеклом? Бо саме так влаштоване наше тіло: воно охолоджується, випаровуючи піт. Але щойно повітря стає гарячішим, ніж наше тіло, цей природний спосіб охолодження вже не працює. Тоді настає справжнє випробування. Аби легше його пройти — варто подивитися, як з цим справляються люди, які живуть у спекоті все життя, інформує Ukr.Media.
Як вдягатися у спеку
Коли на вулиці палає сонце, хочеться роздягнутись. Але мешканці пустель чинять навпаки: вони вкривають тіло від голови до п'ят. У Катарі, де влітку до +50°C, чоловіки носять довгі білі сорочки (їх називають дишдаша), а жінки — широкі легкі сукні. Такий одяг не прилипає до тіла — і між тканиною та шкірою створюється повітряна подушка, яка захищає від перегріву.
Голову вкривають легкою хусткою — вона рятує і від сонця, і від пилу. Ще одна хитрість — тканина: чим натуральніша, тим краще. Бавовна, льон, тонка вовна — усе це допомагає тілу «дихати». Синтетика, навпаки, тільки робить спеку нестерпною.
В Азії популярні солом'яні капелюхи з широкими полями — вони створюють тінь, а якщо намочити капелюх водою, він ще й охолоджує голову. Парасолі від сонця — звична річ у багатьох країнах. А японці та китайці часто користуються віялом — простий і дуже ефективний спосіб створити собі прохолоду.
Розпорядок дня
Коли сонце високо, а спека нестерпна — мешканці спекотних країн ховаються у тіні або вдома. Усі чули про «сієсту» в Іспанії, коли в обідню пору магазини зачиняються. Але це не лише іспанська традиція — так роблять і в Італії, і в Латинській Америці, і в арабських країнах.
Ті, хто все ж виходять у місто, рухаються повільно і йдуть тільки по тіньовому боці вулиці. У В'єтнамі у кафе часто ставлять вентилятори, які розпилюють воду, — так навіть у 40-градусну спеку сидіти приємно.
Зате ввечері все змінюється: коли спека спадає, люди виходять на прогулянку, зустрічаються в кафе, живуть на повну. Часто сплять прямо на дахах будинків чи у дворі під навісом. Так робили й наші предки — виносили постіль у сад, аби відпочити в прохолоді.
Як охолодити дім без кондиціонера
Старі будинки в теплих країнах часто мають білі стіни — це не просто красиво. Білий колір відбиває сонце. У Греції та Марокко майже всі будинки — білосніжні, бо це допомагає зберегти прохолоду.
Дуже важливі товсті стіни з глини або каменю: вони повільно нагріваються вдень і віддають тепло тільки вночі. Вулиці в південних містах вузькі — щоб будинки затіняли один одного. Вікна маленькі, з дерев'яними ставнями — їх відкривають лише увечері, для провітрювання.
Ще одна цікава ідея — вологі штори. У стародавній Індії чи Ірані на вікна вішали циновки з трави, які поливали водою. Вітер проходив крізь них і охолоджував кімнату. Удома можна зробити так само: змочити простирадло й повісити на відкрите вікно — ефект буде схожий.
У містечку Кубер-Педі в Австралії, де буває +50°C, люди живуть прямо під землею — у квартирах, виритих у пагорбах. Там прохолодно навіть у найспекотніший день.
Їжа та напої
У спеку хочеться морозива або холодної води. Але в Індії, Таїланді чи Мексиці їдять навпаки — гостре. Перець, імбир, часник — усе це викликає потовиділення, а разом із потом тіло охолоджується.
У Сахарі п'ють гарячий м'ятний чай навіть у полудень — так легше пережити спеку. У той же час, в Азії популярні холодні кавові напої. А ось крижану воду в багатьох культурах не радять — вона дає короткочасну прохолоду, але може зашкодити шлунку.
Натомість п'ють те, що відновлює воду і солі в тілі. У Танзанії — сік із тростини, в Ємені — лимонад із лайма, у Середній Азії — айран або кефір. У Бразилії охолоджують кокосову воду до стану снігу, а в тропіках кокос — найкращий напій після спекотного дня: смачно і корисно.
Народні хитрощі
У М'янмі на обличчя наносять танаку — пасту з кори дерева. Вона не лише захищає від сонця, а й діє як природний крем від ультрафіолету. Подібні засоби є і в Африці.
Ще один трюк — змочити шию водою. В багатьох країнах люди носять із собою мокрий рушник або хустку, якою обтирають обличчя і шию. Це швидко дає відчуття прохолоди. В Індії її пов'язують на шию — і через сонну артерію охолоджується все тіло.
А от у Японії є особливий ритуал: у найспекотніші дні під дахами вішають маленькі дзвіночки — фурін. Їхній дзвін нагадує про вітер і воду. Навіть коли в кімнаті працює кондиціонер, звук дзвоників дарує відчуття легкості й прохолоди.
Усі ці звички — не просто традиції, а продумані стратегії. Якщо запозичити хоча б частину з них, пережити літо стане набагато легше — навіть без кондиціонера.
