Нещодавно приїхала із сином у гості до бабусі. Коли сіли пити чай, вона дістала торт і сказала: "Днями на прилавки в нас викинули. Дуже смачний! Я навіть два взяла". Син із серйозним виразом обличчя відсунув тарілку й сказав: "Я не буду їсти те, що викинули". Ми з бабусею посміялися, пояснили йому, що означає ця фраза, а я згадала і інші, колись звичні для всіх, але вже забуті вирази. Так і з'явилася ця невеличка стаття.
"У магазини викинули! Купуй!"
Так казали, коли в крамницях з'являвся новий товар. Цей вираз був поширеним в період пострадянського дефіциту. "Викинули" означало, що товар, який був у дефіциті або взагалі відсутній, раптом з'явився у продажу, часто у обмеженій кількості. Зараз цей вираз майже не використовується.
У магазин "викинули" (тобто привезли) фрукти.
"Привіт! Телефоную з автомата"
Моє дитинство припало на 90-ті. І, мабуть, найбільший дисонанс в мене викликали пісні, де згадувалися "автомати" — "Плаче дівчина в автоматі".
У моїй уяві Дюймовочка ховалася в дулі автомати і плакала, а якийсь чоловік прикладав до вуха автомат, як мобільний телефон. Політ фантазії обірвала мама, коли пояснила, що "автомат" — це просто вуличний телефон. Гадаю, що це завдало непоправної шкоди моїм творчим здібностям)
"Автоматом" на початку 2000-х називали вуличні телефони.
"Перемотай касету назад, а то оштрафують"
У середині 90-х у нашій сім'ї з'явився відеомагнітофон. А разом з ним у життя увійшов і відеопрокат, куди ми з татом регулярно навідувалися. Там можна було взяти в оренду касету з фільмом, залишивши під заставу паспорт (люди тоді були безстрашними) або певну суму готівкою (банківських карток тоді ще й не було). Перед тим як повернути фільм, тато завжди перевіряв, чи перемотав він плівку на початок — за неперемотану в прокаті штрафували. Кілька разів на штраф натрапили й ми — тоді я залишалася без морозива, яке тато зазвичай купував мені, коли ми йшли брати або повертати фільм.
Якщо повернути у відеопрокат неперемотану на початок відеокасету, можна було натрапити на штраф.
"Досить грати — кінескоп посадиш!"
У початкових класах (це вже кінець 90-х) батьки купили мені "Денді" й зробили найщасливішою дитиною (принаймні в межах нашої квартири). Я б грала у неї годинами: "Маріо", "Кастельванія" та інші хіти, які продавалися на місцевих ринках, захоплювали мене цілковито. Проте батьки не давали грати понад годину й аргументували це тим, що в "телевізора сяде кінескоп".
Термін кінескоп незнайомий підліткам, оскільки сучасні телевізори пласкі і працюють на зовсім інших технологіях.
У 1990-ті багато батьків казали дітям, що ігрові приставки "псують кінескоп", "садять трубку телевізора" і таке інше.
"Скинь через ІЧ-порт"
Це вже середина нульових. У найзаможніших однокласників почали з'являтися мобільні телефони. Передусім — Siemens C65, у якого був інфрачервоний (він же ІЧ) порт, через який можна було передавати файли — музику, картинки. Пам'ятаю, як на перервах школярі юрмилися біля підвіконь, на яких, притулившись один до одного, лежали два телефони — передавати файли можна було тільки зблизька. І не дай Боже хтось зрушить один з мобільників... Тоді все доведеться починати заново, а необережний товариш обов'язково дізнається про себе багато нового.
Через ІЧ-порт можна було передавати файли з одного телефону на інший. Але для цього апарати мають бути дуже близько один до одного.
