Нещодавно у мене гостювала одна жінка, дуже далека родичка. Приїжджала до нас у місто в якихось своїх справах і зупинилася в мене переночувати. Вона вже літня, і раніше ми частіше спілкувалися з однією з її доньок. Вони з чоловіком свого часу збудували собі будинок частково самотужки. І ось на цій темі ми й розговорилися. Багато цікавого вона розповіла. Що деякі речі після прожитих років бачаться дещо по-іншому. Думаю, тим, хто замислюється про будівництво власного будинку, буде цікаво почитати.
Будівництво
Будувати дім вони почали 1993 року. Їй тоді було 25 років, чоловікові 29. Вони були молоді. Вони купили ділянку, на якій стояв старий дерев'яний будинок на 35 квадратних метрів із пічним опаленням та вигодами надворі. Гроші на це отримали, продавши однокімнатну квартиру. Планували, що використовуватимуть його як тимчасове житло, поки зводиться основний будинок. На той момент у них уже була дворічна донька. Чоловік трохи раніше відкрив своє СТО. Відновлював аварійні автомобілі, продавав запчастини. Справи йшли добре. Будинок вирішили будувати капітальний. Тоді не було інтернету, щоб обрати проєкт. Тож архітектурою особливо не переймалися. Вирішили, що дім потрібен великий.
Викопали котлован і залили фундамент 10 на 10 метрів під цокольний поверх. Через рік почали зводити цегляні стіни. Будинок хотіли на два поверхи, до того ж другий поверх не мансардний. Бізнес ішов угору, і крім СТО відкрився ще й магазин запчастин. На зведення стін пішов рік. Гроші заощаджували, поки будували. Чоловік дуже багато працював, щоб усе встигнути. Іноді наймав помічників, іноді працював сам. Коробка будинку під дахом була готова за 3 роки. Далі почалося внутрішнє оздоблення. Але ось із ним не дуже склалося. Грошей уже заробляли не так багато, як хотілося, а ціни зростали. Усе ускладнювалося ще й тим, що доводилося витрачати кошти на утримання вже двох будинків. У тимчасовому будиночку зробили нормальну каналізацію та косметичний ремонт.
Зрештою, через 5 років від початку будівництва вони зрозуміли, що потрібно вже в'їжджати в будинок і доробляти косметику. Врешті-решт, повністю дім доробили через 8 років від початку будівництва.
Чому розчарувалися в будинку
А тут усе просто. Майже 10 років життя на нього було витрачено. Поки його будували, економили на всьому. Чоловік собі спину кілька разів надірвав. Постійно доводилося посилено працювати, щоб на все вистачало грошей. А це краде час у дітей. Начебто вихідний, треба кудись із ними сходити, погуляти, а ти з дивана встати від утоми не можеш. Зараз діти виросли. Старша донька живе в іншій країні з родиною. Молодша довчається у виші. Чоловік заробляє, звісно, але значно менше, ніж раніше. І навіть витрати на опалення — вже суттєва частина бюджету. І ось, як вона сказала, ходимо з ним по будинку і думаємо: а навіщо ми такі хороми собі звели? Опалювати з кожним роком обходиться все дорожче (у них вугільне опалення). І пенсія вже зовсім близько. А оскільки вони все життя працювали на себе, то й пенсія в них буде мінімальна.
