Всі, напевно, знають, яка серйозна неприємність трапилася з фауною Чорного моря. В середині минулого століття в його води проникли ненажерливі прибульці — венозні рапани.
Вони потрапили сюди на суднах з Далекого Сходу, найімовірніше, прикріпивши ікру до їхніх днищ, і без проблем прижилися на новій території. У Чорному морі рапани не зустріли жодних природних хижаків, здатних контролювати їхню популяцію. Зате виявили безліч придатної для себе їжі.
Вони почали винищувати місцевих двостулкових молюсків: мідій, устриць, гребінців та інших. Наслідки виявилися катастрофічними. Наприклад, популяція чорноморського гребінця опинилася на межі зникнення, і тепер навіть знайти його мушлю на березі — велика удача.
Устриць тепер переважно розводять на штучних фермах, оскільки їхні природні популяції сильно постраждали. Мідії ще хоч якось тримаються, але їхня чисельність теж невпинно скорочується.
Рапани дуже ненажерливі і швидко розмножуються. Вони вміють за допомогою свого м'язового язика-свердла (радули) проробляти отвори в мушлях своїх жертв і пожирають їх, не зустрічаючи опору. Як підсумок — рапанів у Чорному морі все більше, а інших молюсків все менше.
Про проблему говорять давно, але ефективного рішення знайти не можуть. Були деякі надії на головного хижака планети — людину. Лунали заклики більше виловлювати й активніше їсти рапанів, адже їх м'ясо дуже смачне. Проте, схоже, висока ціна на цей делікатес у магазинах відлякує багатьох, попри величезну кількість рапанів в морі.
Деякі вчені висували гіпотезу, що коли рапани знищать усю кормову базу, вони можуть почати поїдати один одного. Однак, це, звісно, не вирішення проблеми, а лише один із можливих сценаріїв. Не так давно з'явилася надія на одного з місцевих мешканців, здатного вплинути на чисельність рапанів. І це — чорноморський бичок.
Звідки ж він узявся і чому раніше мовчав? Насправді, цей бичок — корінний мешканець Чорного моря. Йдеться про бичка-ратана, який завжди тут жив, просто раніше на рапанів особливої уваги не звертав. Чому ж зараз його поведінка змінилася? Припускають, що через те, що рапани знищили і його звичну їжу теж. Якщо раніше бичок-ратан переважно тримався на глибині, то тепер його все частіше помічають біля берега.
На мілині він стикається з тим самим дефіцитом їжі, тому змушений шукати нові джерела. Вчені та рибалки помітили, що бичок почав активно поїдати ікру рапанів, а можливо, і полювати на молодих, ще не зміцнілих молюсків.
Отже, на одного ненажерливого хижака знайшовся інший. Чи зможе бичок-ратан суттєво вплинути на популяцію загарбника? Поки що це відкрите питання. Але якщо цей місцевий мешканець і справді адаптується до полювання на ікру та молодь рапанів, це може стати важливим природним фактором, який хоча б частково стримуватиме її поширення. А це, в свою чергу, дасть шанс залишкам рідних для Чорного моря молюсків поступово відновити свою чисельність.
