Ну навіщо це дарувати? Реальні історії про найневдаліші новорічні подарунки

І найцікавіше: дарують же від душі. Тільки душа ця іноді явно заблукала десь між відділом «Акції 70%» і полицею з давно залежалими речами в шафі.

І так, майже кожна жінка згадає хоча б одне свято, коли під ялинкою на неї чекала не радість, а… життєвий урок. Давайте чесно: Новий рік — свято чудес, але іноді чудеса відбуваються саме в тому сенсі, що як таке взагалі можна було подарувати?

Мені одна подруга розповіла, що якось отримала на Новий рік від чоловіка величезний набір антицелюлітних кремів. Повний асортимент: гель, скраб, розігріваючий мус, і ще якась штука, від якої, по ідеї, шкіра повинна «заспівати». Ось тільки співала після цього не шкіра, а вона плакала від образи. Тому що будь-який косметичний подарунок, який починається зі слів «бореться з…», автоматично перетворюється на образу. Хочете подарувати жінці засіб «проти чогось»? Даруйте краще пляшку шампанського — вона хоча б точно підніме настрій.

Є й історія із серії «дорожче серцю, ніж гаманцю». Чоловік подарував дружині іграшковий пилосос — «на пам'ять про те, як вона мріяла про такий же великий». Він думав, що це мило. Вона думала, як би його… ну, ви зрозуміли. І адже люди справді вважають, що символічні подарунки — це мила романтика. Але якщо хочеться романтики, вона виглядає трохи інакше: хоча б букет, а не міні-техніка з дитячого магазину.

Але найдивніша історія була від сусідки. Вона отримує на Новий рік… календар з котиками. Кожного року. П'ятнадцять років поспіль. Один і той же тип календаря, той же формат, та сама поліграфія. Єдине, що змінюється — котики. Подарунок від зятя. Вона вже не знає, як йому натякнути, що цими календарями можна квартиру обклеїти. А він щиро впевнений, що робить добру справу. «Ти ж любиш котиків!» — каже він. Вона любить, так. Але не настільки, щоб жити в будинку, який виглядає як храм котолюбів.

Плед, який пережив СРСР... отримала моя знайома від свекрухи. Плед, який, судячи з вигляду, був куплений ще в 89-му і зберігався «на особливий випадок». Він пахнув нафталіном, минулим століттям і розчаруванням. Свекруха гордо сказала: «Справжня вовна!» А вона думала: «Так, і справжня алергія». Плед потім використовували… щоб вкривати собаку в машині. Найкорисніше застосування.

«Це що, натяк?» Цей варіант подарунка отримували багато жінок і я в їх числі. ВАГИ. Нові, гарні, скляні. Я спочатку вирішила, що це жарт. Потім — що це провокація. А потім зрозуміла, що це реальність, тому що чоловік ще сказав: «Ти казала, що хочеш стежити за харчуванням».

Досить часто жінки отримують у подарунок речі невідповідного розміру (зазвичай в меншу сторону), чоловіки це пояснюють мотивацією... Після таких подарунків мотивацію зазвичай вже потрібно шукати чоловікові.

Ще одній знайомій чоловік подарував набір рушників. Гарні, якісні, але в подарунок на Новий рік… вона такого не очікувала. Вона весь рік старалася, а він вирішив, що вона порадіє текстилю. Знайома каже, що навіть не знала, як реагувати. З одного боку — ну справді річ корисна. З іншого — відчуття, що тебе бачать тільки в ролі господині дому, а не жінки.

"Свекруха подарувала мені радянський чайний сервіз" — ну це класика жанру для багатьох. Як правило величезний, важкий і страшненький. Я все думаю: чому люди дарують те, що їм самим просто шкода викинути? І це, здається, найпоширеніша історія: подарунки «із запасів». Людина не користувалася, не потрібно — значить, чому б не подарувати? А те, що подарунок повинен бути для одержувача, а не «щоб влаштувати непотрібне», — це ніби ніхто не згадує.

Ще дивують подарунки типу крему від зморшок. Жінка і так знає, що у неї зморшки — не потрібно їй про це нагадувати у святковий день. І подарунок був нібито «від душі». Але всередині — неприємний осад. Тому що косметика «для проблем» — це не подарунок, це натяк.

В однієї з моїх подруг троє дітей. І ось кожного року один і той же сценарій. Дві дочки запитують: мамо, що тобі хочеться? І дарують те, що вона любить: чай, м'який шарф, затишні речі. А син завжди купує щось в останній момент — аби що. То свічку за 99 гривень, то брелок, то дешеві шкарпетки. Вона не ображається. Просто їй сумно, що навіть дорослі діти іноді ставляться до мами як до "автоматичної фігури", якій можна подарувати що завгодно.

І адже скільки таких історій!

З кожним роком я все більше переконуюсь: проблема не в ціні. Не в масштабі. Не в кількості блискіток.

Проблема — в неуважності. В тому, що багато хто не вміє бачити людину.

Для жінок подарунок — це знак: нас помітили, про нас подумали, нам приділили час. І цього подекуди достатньо набагато більше, ніж будь-якого «дорогого» сюрпризу.