Ви коли-небудь помічали обличчя у химерних вигинах деревної кори? Або, можливо, бачили кумедну усмішку в пінці свого ранкового лате? Якщо так, вам неймовірно пощастило. Цей унікальний дар, який дозволяє розгледіти обличчя у цілком буденних речах, має свої, науково доведені переваги.

Дослідники називають цей феномен парейдолією. Можна довго сперечатися, чи несуть ці образи якийсь глибокий сенс та приховані послання, але беззаперечним залишається факт: здатність нашого мозку розпізнавати такі картинки супроводжується цілою низкою приголомшливих бонусів.

Люди, які бачать обличчя у повсякденних предметах, зазвичай мають три науково доведені переваги:

1. Вони більш креативні

Одразу два дослідження, проведені у 2021 та 2022 роках, пов'язали здатність до парейдолії з вищим рівнем креативності. Як пояснює наукова журналістка Енні Мерфі Пол, «творчі люди значно більш схильні помічати парейдолії в навколишньому світі, ніж менш креативні особистості».

Як доказ вона наводить мистецьку філософію Сальвадора Далі, Леонардо да Вінчі та Пауля Клее. Усі ці генії радили митцям прискіпливо вдивлятися у звичайні предмети та природні стихії, щоб побачити, які образи підкине їм уява. «Креативність — це не лише про те, як ми мислимо, це про те, як ми бачимо», — влучно зазначає дослідниця.

Сюзан Магсамен, виконавча директорка Лабораторії мистецтв і розуму Інституту досліджень мозку Педерсена, в інтерв'ю Johns Hopkins Magazine поділилася своїми думками: «Ми вважаємо, що парейдолія може покращувати концентрацію, настрій, творчі здібності, уяву та гнучкість у вирішенні проблем, адже ви буквально вчитеся бачити речі під іншим кутом. Ми ще на самому початку цих досліджень, але це захоплює, і в таких проблисках сприйняття криється величезний потенціал».

2. Вони мають когнітивну гнучкість

Когнітивна гнучкість — це здатність нашого розуму до сенсорної «багатозадачності». Це вміння перемикатися між різними процесами: наприклад, засвоювати щось нове, паралельно виконуючи рутинну роботу. Науковці також наводять як базовий приклад такої гнучкості здатність швидко перемикати увагу між різними співрозмовниками під час галасливої групової розмови.

Дослідження 2024 року, що вивчало зв'язок між креативністю та когнітивною гнучкістю, стверджує: «Наша здатність уявляти та творити значною мірою залежить від того, як ми сприймаємо та моделюємо зовнішній світ. Це свідчить про те, що творчі особистості бачать його інакше».

Вчені виявили, що неоднозначні стимули — як-от те саме обличчя на корі дерева — створюють явище «дивергентного сприйняття». Цей термін, введений під час дослідження, описує процес, «коли людина активно взаємодіє з перцептивними можливостями, які надає неоднозначна сенсорна інформація». Науковці також зазначають, що ця концепція здатна пояснити загострену креативність, яку спостерігають у змінених станах свідомості.

Простіше кажучи, ваш розум володіє дивовижною здатністю без жодних зусиль переходити від однієї думки чи завдання до іншої. Саме тому люди, схильні до парейдолії, настільки винахідливі: зіткнувшись із нестандартною проблемою, вони легко мислять поза шаблонами. Це робить їх не лише блискучими співрозмовниками, але й справжніми інноваторами на робочому місці.

3. Вони легко адаптуються

Ще одна цікава перевага здатності бачити обличчя у звичайних речах — це феноменальна адаптивність. Професор Девід Елейс, психолог і нейробіолог із Сіднейського університету, розповів виданню The Guardian: «Один із найбільш еволюційно адаптивних процесів нашої зорової системи — це розпізнавання облич. Ми прагнемо виявляти їх якомога швидше, аби миттєво зрозуміти: перед нами друг чи ворог... Але іноді трапляється свого роду "побічний ефект", і ми вловлюємо хибні обличчя».

Історично ця навичка сформувалася задля виживання та захисту, проте в нашому сучасному світі вона працює інакше. Вона допомагає швидко приймати ефективні рішення та зберігати холодний розум у моменти сильного стресу чи хаосу.

Автори згаданого дослідження 2024 року також підкреслили, що «парейдолія вважається адаптивною навичкою, адже вона, ймовірно, допомагала нашим далеким предкам вчасно помічати загрози у надзвичайно складному сенсорному середовищі».