Наталя — вродлива пишна жінка зрілого віку. Розлучена, самостійна, її дочка ось уже кілька років живе й навчається в іншому місті. Ця обставина дозволяє Наталі знайомитися з різними людьми, зокрема з 22-річним фотографом-фрілансером Микитою.
Зовні Микита був повною протилежністю Наталі. Високий, дуже худий, виглядає навіть трохи молодшим за свій вік. Але саме цих людей чомусь потягнуло одне до одного. Після кількох келихів коньяку на якійсь презентації почався їхній пристрасний роман.
Наталя, звісно, розуміла, що реакція громадськості буде бурхливою. І свого юного друга приховувала. Але якось наважилася і взяла його із собою в поїздку, де передбачалося багато розваг від спонсора, відпочинку та вільного часу. На присутніх дивилася сміливо, навіть зухвало, проте всі повелися тактовно і запитань не ставили.
Так Наталя й поїхала, нікому нічого не пояснюючи, уникнувши недоречних коментарів про різницю у віці. І навіть зраділа: які всі стали прогресивні.
Я вже й забула про цей захід, аж тут зустріла нашого спільного з Наталкою знайомого. Він теж там був і жваво обговорював і організацію свята, і меню, і гостей. І навіть їхню моральність.
— Усі жінки там якісь геть безсовісні! — зітхнув він. — Знайомляться, заводять романи. Тільки Наталя молодець. Із сином приїхала, з сином і поїхала...
Я, звичайно, нічого на цю репліку не сказала, просто посміялися потім разом із Наталею.
Але ось яке в мене виникло припущення. Розмови про те, що жінки виють на самоті після 30 (40, 50), здебільшого ґрунтуються не на тому, що люди бачать у дійсності, а на тому, що вони хочуть бачити...
То чи варто переконувати когось у своїй потрібності? Головне — знати про неї самій.
