Чоловік із собакою на березі туманного озера.

Довгим, диким та виснажливим шляхом ішов чоловік із собакою. Ішов він собі, ішов — утомився сам, вибився із сил і його пес. Аж раптом перед ним — оаза! Розкішна брама, за огорожею — музика, квіти, дзюрчання струмка, одне слово — відпочинок, інформує Ukr.Media.

— Що це таке? — запитав мандрівник у брамника.
— Це рай. Ти вже помер, і тепер можеш увійти та по-справжньому відпочити.
— А чи є там вода?
— Скільки завгодно: чисті водограї, прохолодні басейни…
— А поїсти дадуть?
— Усе, що забажаєш.
— Але зі мною собака.
— Дуже шкода, пане, але із собаками не можна. Його доведеться залишити тут.

І мандрівник пройшов повз. За якийсь час дорога привела його до ферми. Біля воріт знову сидів брамник.

— Я хочу пити, — попросив мандрівник.
— Заходь, на подвір'ї є криниця.
— А мій собака?
— Біля криниці побачиш поїлку.
— А поїсти?
— Можу пригостити тебе вечерею.
— А собаці?
— Знайдеться кісточка.
— А що це за місце?
— Це рай.
— Як же так? Брамник біля палацу неподалік сказав мені, що рай — там.
— Бреше він усе. Там пекло.
— Як же ви, у раю, це терпите?
— А це нам дуже корисно. До раю доходять лише ті, хто не кидає своїх друзів.