Чому Київ не винний у вашому поганому настрої

Читаю ці нескінченні форумні битви і дивуюся. Черговий плач: у Європі магнолії, сакури й газони без лайна, а в Києві — бички, сірість, облуплені під'їзди і взагалі хочеться вийти у вікно. Авторку нудить щодня. Буквально, інформує Ukr.Media.

Знімаємо рожеві окуляри. Європа закінчується там, де починається нетуристичний маршрут.

Листівка з Нюрнберга — це прекрасно. Але є ще щури розміром з вгодованого кота біля Колізею чи в паризькому метро. Є шприци на вокзалі у Франкфурті. Є гори сміття в Неаполі і стійкий запах сечі в переходах Мюнхена чи Лейпцига. Є безхатьки, які розкладають свої спальники прямо на центральних вулицях найбагатших столиць.

Туристична вітрина і реальне життя — різні речі. Легко милуватися квіточками, коли тебе привезли до Бундестагу або коли держава платить соціалку. Коли ж щоранку йдеш на роботу через брудний вокзал — пафос кудись зникає.

Київ не стерильний. У нас вистачає депресивних хрущовок, дивних людей на вулицях і розбитого асфальту. Але Київ — живий і динамічний. Якщо ж цілеспрямовано фокусуватися виключно на собачих купах і плювках, ти знайдеш їх будь-де. Хоч на Дарниці, хоч у Дюссельдорфі.

Грязь завжди в очах того, хто дивиться.

Коли людину постійно верне від власного міста, проблема рідко буває в архітектурі. Кордони для жінок відкриті. Квиток на автобус до Німеччини коштує копійки. Зібрав валізу — і вперед, до ідеальних газонів. Але ні. Скиглити в мережі зручніше.

Бо від себе не втечеш. Внутрішню порожнечу не заповниш навіть найкрасивішою європейською сакурою.