Свіжу картоплю на дизельному підводному човні намагалися з’їсти на початку походу. Коли вона закінчувалася, переходили на консервовану з бляшаних банок, а під кінець довгого походу залишалася лише сушена. І хліб брали особливий, оброблений спиртом.
Місця не вистачало навіть людям
Радянські дизельні човни будували серіями однакових кораблів, і кожна серія мала свій номер проєкту. Човни проєкту 613, наймасовішої серії 1950-х (76 із них побудували в Миколаєві), розраховували на 30 діб у морі. Наступні, більші човни проєкту 641, про які далі й ітиметься, — уже на 90.
За проєктом екіпаж човна 641-го проєкту становив 70 осіб, а спальних місць вистачало приблизно для двох третин екіпажу. Поки одні стояли на вахті, інші відпочивали на тих самих койках по черзі й міняли лише білизну. Той, хто приходив із вахти, лягав на місце, яке щойно звільнив змінник, і воно було ще теплим. На флоті такі койки називають «гарячими». Кілька спальних місць облаштували просто над торпедами.
Свіже з’їдали першим
Для продуктів на човні були свої провізійні комори з дверцятами під замком, а на деяких човнах ще й морозильна камера. Офіцер, який у 1973-1974 роках був у рекордному 13-місячному поході на човні проєкту 641, розповідав, що капуста з часом закінчувалася або просто гнила, а через кілька місяців зникала й свіжа картопля.
Свіжі продукти псувала ще й спека у відсіках. Коли 1962 року, під час Карибської кризи, чотири човни проєкту 641 йшли до Куби, вода за бортом прогрілася до 29-30 градусів. На одному з них, Б-36, у дизельному та акумуляторних відсіках трималося 60-65 градусів, і тільки в кінцевих, носовому та кормовому, було 40-45. А в теплі картопля проростає й гниє.
Картоплю діставали з бляшаних банок
Консервована картопля була очищеною, цілою або різаною, у бляшаних банках із розсолом. Банку відкривали, розсіл зливали, картоплю промивали й клали в суп наприкінці варіння.
Банки могли й проіржавіти. Одного разу на дизельному човні розсіл із проіржавілих банок з картоплею протік у бачок із цукром-рафінадом, і все це забродило. Комісія з’ясовувала, звідки на борту брага, і дійшла висновку, що вона утворилася сама собою.
Під кінець того 13-місячного походу, згадував той самий офіцер, залишалася лише сушена картопля, і смак у неї був огидний. Як радив посібник з приготування їжі для армії і флоту 1980 року, її перебирали, швидко промивали в холодній воді й замочували на півтори-дві години, а воду від замочування пускали в суп. У тому ж посібнику описана й картопляна крупа, тобто сухе картопляне пюре. Її всипали в підсолений окріп, одну частину крупи на чотири частини води, додавали жир, розмішували, і через п’ять хвилин виходило пюре.
Хліб зберігався пів року
Звичайні батони, за спогадами того ж офіцера, давали лише перший тиждень походу. Потім ішов хліб тривалого зберігання. Готові буханці стерилізували 96-відсотковим спиртом і запечатували в м’яке тришарове пакування. У ньому хліб лежав до пів року без плісняви, а якщо замість такого пакування брали звичайний поліетиленовий пакет, то чотири місяці. Якщо ж більше місяця він пролежав у спеці понад 30 градусів, термін скорочувався до трьох місяців.
Щоб зник запах спирту, буханець перед їдою виймали з пакування, пів години прогрівали в духовці за температури 180 градусів і охолоджували. Можна було й просто нарізати його скибками за дві-три години до їди. Підводники згадували, що хліб, прогрітий за інструкцією, було не відрізнити від свіжоспеченого, а якщо зробити не так, їсти його було неможливо.
У німецьких підводників продукти лежали навіть у туалеті
А за два десятиліття до того, 1939 року, на німецькому човні U-30 служили 44 особи. Двадцять чотири молодші матроси жили в носовому торпедному відсіку, поруч із торпедами, і ділили дванадцять відкидних койок і чотири гамаки. Туалетів на борту було два. Місця для харчів не вистачало, тому один туалет віддали під продукти, і весь екіпаж користувався другим.
Картоплею, сирами, банками з кавою, консервованим молоком та фруктами забили кожен закуток. Чорний хліб лежав у сітках-гамаках під стелею, а ковбаси та копченості висіли по всьому човну. З часом їжа однаково гнила й пліснявіла, навіть хліб, який брали консервованим у банках.
На великих атомних човнах стало просторіше
З появою атомних човнів місця стало більше. На найбільших підводних човнах в історії, проєкту 941 «Акула», з’явилися спортзал, сауна, обшита дубом, і басейн розміром 4 на 2 метри і завглибшки два.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!