
Про бунт на «Баунті» всі знають із фільмів. А от що було після захоплення корабля, мало хто уявляє. Дев’ять утікачів із таїтянками сховалися на острові, якого не було на картах, спалили за собою корабель і заснували громаду, яка живе досі.
Навіщо «Баунті» пішов на Таїті
Наприкінці 1787 року Адміралтейство спорядило маленький корабель, колишній вуглевоз завдовжки 28 метрів, у далекий рейс. Завдання було привезти з Таїті саджанці хлібного дерева і доставити їх на плантації Вест-Індії. Воно плодоносить цілий рік, а плоди має завбільшки з невелику диню. Плантаторам потрібна була дешева їжа для працівників.
Командував кораблем Вільям Блай. За званням він був лейтенантом, хоча на борту його називали капітаном. «Баунті» належав до катерів, найменшого класу військових суден. Це означало, що на борту не було жодного офіцера, крім самого Блая, і жодного морського піхотинця, щоб підтримувати порядок.
Капітанську каюту переробили на оранжерею, понад тисяча саджанців у горщиках і діжках, засклені вікна, свинцевий настил, щоб збирати стічну воду й не марнувати прісну. Команді залишився тісний кубрик у носовій частині, 11 на 6 метрів і зі стелею у півтора метра. Там сорок із гаком людей провели довгі місяці.
П’ять місяців на Таїті і чому бунт став неминучим
26 жовтня 1788 року «Баунті» кинув якір біля Таїті. Робота була нескладною, зібрати саджанці, пересадити в горщики, дочекатися, поки приймуться. Матроси жили на березі, обов’язки були легкими, багато хто завів подруг серед місцевих жінок.
Стоянка затягнулася на 23 тижні. До квітня 1789 року на борту було 1015 саджанців хлібного дерева. Корабель взяв курс на Вест-Індію.
Але на той час атмосфера на борту стала нестерпною. Блай дедалі частіше карав шмаганням і принижував помічника капітана Флетчера Крістіана перед командою і таїтянами. Ще в січні троє матросів викрали шлюпку зі зброєю і втекли. Через три тижні їх повернули на корабель, місяць протримали в кайданах і відшмагали. Стало ясно, тихо залишитися на Таїті не дадуть, а повертатися до Англії в таких умовах здавалося похмурою перспективою.
28 квітня 1789 року, біля острова Тофуа, команда на чолі з Флетчером Крістіаном захопила корабель. Капітана і 18 вірних йому моряків висадили у шлюпку. Блай дістався Тимору, пройшовши понад 6500 кілометрів океаном. Через кілька років він піде тим самим маршрутом на іншому кораблі і все-таки доставить саджанці у Вест-Індію.
Тих, хто після бунту залишився на Таїті, знайшли через півтора року, за ними прийшов фрегат «Пандора». Четверо з них потонули, коли фрегат розбився об риф, а трьох повісили в Англії.
Острів, якого не було на картах
Крістіан і вісім матросів не збиралися залишатися на Таїті. Спочатку спробували осісти на острові Тубуаї, потім повернулися на Таїті по жінок і припаси. Із двадцяти п’яти осіб на борту шістнадцятеро вирішили зійти на берег, а дев’ятеро попливли далі. Разом із ними вирушили шестеро чоловіків-полінезійців і близько дюжини жінок.
Крістіан шукав місце, де їх ніхто не знайде. Вибір упав на острів Піткерн. За описом одного з мореплавців, там були прісна вода, ліс і родючий ґрунт. А головне, на картах він був позначений із похибкою на 348 кілометрів. Жоден корабель королівського флоту не натрапив би на нього випадково.
15 січня 1790 року «Баунті» підійшов до Піткерна. Острів виявився крихітним, площею близько 4,5 квадратного кілометра, з найвищою точкою 347 метрів, скелястими берегами і крутими стежками, які легко обороняти. Через вісім днів корабель спалили. Шляху назад не було.
Десять років, за які з усіх чоловіків уцілів лише один
Перші два роки минули спокійно. Поселенці заклали городи, звели будинки й облаштувалися.
Біда прийшла 1793 року. Дружина одного з англійців зірвалася зі скелі, коли збирала пташині яйця. Тоді вдівець забрав жінку в одного з полінезійців. Ті підняли бунт і вбили п’ятьох англійців, зокрема Крістіана. У відповідь удови та вцілілі моряки розправилися з полінезійцями. З п’ятнадцяти чоловіків, що ступили на острів, живими залишилися четверо: Адамс, Янг, Квінтал і Маккой.
Потім Маккой, який раніше працював на гуральні в Шотландії, навчився гнати самогон із кореня рослини ті. У п’яному чаду він кинувся зі скелі. Квінтал став небезпечним для оточення, і Адамс із Янгом убили його, рятуючи свої життя. Янг помер від астми.
Так у 1800 році Джон Адамс залишився єдиним чоловіком на острові. Навколо нього було близько десяти жінок і майже два десятки дітей.
Патріарх із корабельною Біблією
Адамс не був ні священником, ні вчителем. Він ледве читав і майже не вмів писати. Але саме він узяв на себе все, владнання суперечок, будівництво, риболовлю, виховання своїх і чужих дітей.
Він запровадив ранкові та вечірні молитви, недільну службу за англіканським молитвословом, учив дітей читати за корабельною Біблією з «Баунті». Самогону більше не гнали, після того як загинули Маккой і Квінтал, до спиртного на острові ставилися з огидою.
Загалом у бунтівників за перші десять років на острові народилося 23 дитини. У самого Адамса було четверо.
Ідилічним таке життя здається лише зі сторони. На плечі останнього чоловіка лягло все, від ухвалення рішень і залагодження конфліктів до пологів та похоронів. Не острів мрії, а робота без вихідних протягом трьох десятиліть.
Як острів знайшли і чому Адамса не повісили
У лютому 1808 року до Піткерна підійшло американське звіробійне судно «Топаз». Назустріч їм вийшов чоловік, який назвався Александром Смітом. Під цим ім’ям Адамс колись вступив на флот. Він розповів капітану свою версію подій. Потім іншим капітанам він переповідав усе вже інакше.
1814 року до острова підійшли два британські фрегати. Моряки побачили рівні городи на схилах, а назустріч їм на каное випливли двоє юнаків. Один крикнув чистою англійською: «Киньте нам мотузку!». Це був Терсді Октобер (Четвер Жовтень) Крістіан, син Флетчера Крістіана, названий так на честь дня і місяця свого народження.
Офіцери вирішили, що заарештувати Адамса було б надто жорстоко. Адміралтейство з ними погодилося.
У грудні 1825 року на острові два тижні провів корабель «Блоссом». На той час на Піткерні налічувалося 66 мешканців, із них 36 чоловіків та хлопчиків і 30 жінок та дівчаток. З перших поселенців залишалися тільки Адамс і кілька таїтянок. Адамс помер у березні 1829 року. Його могила єдина з поховань бунтівників, чиє місце відоме. Де похований Крістіан, не знає ніхто.
Піткерн сьогодні, 35 мешканців
Нині Піткерн є єдиною британською заморською територією в Тихому океані, а його єдине селище називається Адамстаун. Постійних жителів близько тридцяти п’яти. Найбільше людей тут жило 1937 року, тоді їх налічувалося 233. Відтоді молодь їде до Нової Зеландії та Австралії. З 13 років діти навчаються в Новій Зеландії.
Більшість остров’ян є нащадками бунтівників і таїтянок. Прізвища заколотників, Крістіан і Янг, носять і досі.
Аеропорту на острові немає. Дістатися можна лише морем, 32 години на судні від острова Мангарева. З 1940 року головний дохід острову приносили поштові марки для колекціонерів, а ще місцеві продають мед і сувеніри ручної роботи. Дев’яносто відсотків бюджету дає Британія.
Щороку 23 січня остров’яни відзначають День «Баунті» на згадку про те, як спалили корабель. А в бухті, під кручею, на якій стоїть Адамстаун, під водою досі лежать баластні камені «Баунті».




















Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!