Коли лікарі сказали, що Лілі залишилося жити максимум рік, її господарі вирішили відмовитися від своїх планів і прожити його так, як хотіла б їх вихованка — заради неї і разом з нею, інформує Ukr.Media.
Це була любов з першого погляду. Коли Коррін Мартін і її чоловік Алекс побачили новонароджене цуценя Лілі, то зрозуміли, що повинні стати її родиною. І наскільки вони були щасливі, коли маля відповіло їм взаємністю.
Три місяці з Лілі минули у стані абсолютного щастя, але раптом собаці був поставлений діагноз: дисплазія нирок. Ветеринар, який обстежив цуценя, пояснив, що нирки собаки більше не можуть відфільтровувати бактерії, а це означає, що їй ставатиме дедалі гірше.
Лікар був невблаганний: максимум рік, з такою хворобою не живуть, собаку краще приспати. Втрутився і заводчик — мовляв, готовий взяти собаку назад і повернути гроші за зіпсований товар. Але Коррін і Алекса не влаштувало ані те, ані інше. Їм хотілося бути поруч з Лілі якомога довше, нехай навіть її життя буде нетривалим.
І господарі вирішили скласти план "найкращого року" для своєї улюбленої вихованки. План, який би дозволив Лілі насолодитися залишком життя на усі 100 %. У список увійшли як маленькі задоволення на кшталт собачого торта, так і глобальні заходи, наприклад, катання на серфборді океаном.
Коррін і Алекс раніше жили у Каліфорнії, а тоді переїхали на Гаваї — батьківщину їх "острівної" собаки Лілі. Серфінг у неї у крові. Дивіться, як впевнено вона стала на дошку — ані краплі страху. Лілі навіть народилася на пляжі прямо під манговим деревом.
Ще один пункт зі списку бажань — "паппучіно" (від puppy — цуценя і capuccino — капучіно). За особливим замовленням для Лілі приготували смачний десерт зі збитих вершків — здається, він їй сподобався.
Гавайській дівчинці Лілі до душі усе, що пов'язане з водою і піском. Алекс досить швидко навчив її плавати, і поїздки на пляж стали щоденними.
Про дресування вирішили забути. Коррін і Алекс просто дозволили Лілі бути собою — гуляти скільки завгодно, підкорювати хвилі, їсти папаю та порпатися у піску.
Єдине, що нагадувало про хворобу, це часте сечовипускання, через яке собаці треба було на ніч одягати підгузок, а вдень часто давати воду, щоб уникнути зневоднення. Лілі потрібно було регулярно возити у клініку, де їй робили аналізи крові. Собака також пройшла курс акупунктури і масажу для поліпшення кровообігу у нирках. У іншому Лілі нічим не відрізнялася від родичів. Вона добре їла, була сповнена енергії і насолоджувалася життям.
Минуло вже чотири роки. Лілі побила усі можливі і неможливі рекорди. Вона виросла, зміцніла, а головне — вона досі жива. У Коррін і Алекса народилися син і донька, яким собака стала добрим другом.
"Історія Лілі — це ще одне нагадування про те, наскільки тендітне наше життя, — говорить Коррін. — Ми усі повинні проживати день так, ніби він останній. Даруйте любов людям і тваринам, які роблять нас тими, хто ми є. Здійснюйте божевільні вчинки і нічого не бійтеся."
