Чоловік врятував двох лисиць від мисливців — тепер вони його кращі друзі

Саймону Міду більше 50 років, він насилу ходить, і він не може покинути будинок навіть на день — навіть на годину. Справа в лисицях — Ханна і Віллоу потребують постійного нагляду, каже літній чоловік. Все життя до пенсії він пропрацював слюсарем-монтажником, а після оселився на фермі. Його життя з однооким біло-рудим котом на прізвисько Кіт було досить самотнім і одноманітним, але одного разу на задньому дворі він зустрів двох лисиць, інформує Ukr.Media.

Руді швидше за все сховалися у нього у дворі від лисячого полювання, яке часто проходить в тих краях. Саймон вирішив підгодувати гостей, а через два роки вже забезпечував обом хвостатим повноцінний раціон: п'ять банок собачих консервів в день кожній, плюс ласощі-стіки. На прогодування лисиць йде купа грошей — 150 фунтів стерлінгів на місяць. Але чоловік розуміє, що лисиці — дикі тварини, вони постійно знаходяться в русі і спалюють більше калорій, ніж будь-яка собака. Проте, після покупки корму підопічним, у нього залишається зовсім небагато грошей — тільки на найнеобхідніше.

Ханна і Віллоу не відразу перейнялися довірою до незнайомця. Але поступово чоловік навчив відгукуватися на свист і оклики — і зараз вони цілими днями пропадають в його саду, грають з собачими іграшками і з Саймоном. Його кота-бандита вони визнають авторитетом і беззаперечно слухаються. Самого Саймона лисиці вважають кимось на зразок батька, говорить він.

"Дивно, тому що вони не люблять інших людей і нікого до себе не підпускають, а мені, схоже, довіряють. Не знаю, чому вони вибрали мене, але це було їх рішення, а не моє".

Лисиці люблять витівки — наприклад, вкрасти у господаря тростину і заховати її у високій траві. Неодноразово і не два йому доводилося шкандибати за нею, чіпляючись за стіни ферми або паркан. Одного разу лисиці навіть вкрали у нього айфон — на щастя, апарат виявили кинутим в полі сусіди і повернули господареві. Згодом Саймон навчив лис кидати крадіжку по першому окрику — але це ще потрібно встигнути помітити, що хуліганки щось поцупили.

Чоловік піклується про них, як про домашніх вихованців. Він не лише годує лисиць і грає з ними. Варто йому помітити найлегше нездужання, він хапає лисицю і везе її до ветеринара. Якщо вони захворіли, Саймон купує вихованцям ліки, а за консультацією звертається в Національне товариство захисту лисиць. Він вважає себе у відповіді за обох.

«Вони приходять кожен день і зазвичай чекають мене вранці біля вхідних дверей або лежать в саду з моїм котом».

Але що йому по-справжньому не дає спокою, так це псове полювання на лисиць. Іноді, якщо він знає, що на найближчі дні призначено полювання, він годинами перевертається без сну, переживаючи за своїх підопічних. Він публікує численні петиції з вимогою заборонити полювання на лисиць в цих краях — але ось уже багато років абсолютно безуспішно. Втім, поки біда обходила їх будинок стороною — можливо, тому що лисиці чудово відчувають небезпеку, і при першій нагоді ховаються на даху будинку.

Ханна і Віллоу — не перші лисиці в житті Саймона. Коли він був маленьким хлопчиком, у його батьків жила лисичка на ім'я Вів'єн. Вона пробула з ними досить довго, і хлопчик особисто вигулював її на повідку.

"Ніколи не думав, що у мене з лисицями особливий зв'язок", — сміється він.

Дружба з лисицею — справжнє диво, немов сцена з "Маленького принца", тільки Саймон вже дорослий — тим дивніше.